Початок цієї зими  за відсутноті снігу, який зазвичай створює святковий  новорічний настрій, компенсує виставка  колишнього Кіровоградця, а нині одеського художника Сергія Дриги в галереї Миколи Цуканова «Єлисаветград»  Напередодні Нового року кожен, мабуть, мріє потрапити в казку, повернутися у мрії далекого дитинства, прижмуритись і побачити те що наснилося. Відчуття надзвичайного тепла, романтична атмосфера і велика кількість  чарівно покладених на холст фарб якимсь магічним чином притягують і не дають відірватися від робіт  саме  цього маловідомого для шанувальників живопису Кіровограда майстра.  Його роботи дарують відчуття щастя,  принизані смаком мрій, роблять  все навколо добрішим і переносять у світ фантазій, іноді давно забутий світ дитячих снів. Світ мистецтва Сергія Дриги особливий і нагадує, як зазначив мистецтвознавець Броніслав Куманський, світ мрій створений у літературі Олександром Гріном. Але світ Сергія Дриги можна щей побачити, а не лише уявляти.

  Багато картин  митця об'єднані цікавим присвяченням «Місту D». Місто D - це світ, створений уявою автора, місто Дриги, або, як любить його називати сам художник, місто Dream. Саме англійське слово «dream» Сергій вважає кращим для опису цих робіт, адже воно має два переклади: «сон» і «мрія». Ці полотна дійсно переносять у світ дитячих снів, приємних теплих спогадів і нагадують про те, що не можна припиняти мріяти. Так в галерею «Єлисаветград»  прийшла казка, а підтвердженням цього стала поява і Діда Мороза з Снігуронькою на відкритті цієї чудової виставки.

  Автор цієї казкової виставки уродженець Кіровоградської області,  і до 14 років вчився в одній з кіровоградських шкіл. Його однокласники згадують його в дитинстві простим, але, в теж час, дуже цікавим і веселим. Попри те, що Сергій любив малювати карикатури на своїх однокласників, у той час ніхто з них не міг і уявити, що він стане художником, і через стільки років його однокласниця Іра Петрова, майбутня письменниця, покладе на його картини багато своїх творів і дуже точно помітить, що його роботи - це щось «феєричне, романтичне, казкове». Однокласники Сергія за спогадами вживали невідоме нинішнім школярам слово «промокашка» та спогадами поверталися у дитинство.

  Виставка Сергія Дриги  стала явищем,  про яке не можна не говорити чи писати без захоплення. Ця виставка залишає море приємних вражень, яких вистачить на  майже увесь наступний рік. Можливо це допоможе і відвідувачам створити в  уяві власне «Місто D» і наближати власну  дійсність до того омріяного дива.

Анатолій Авдєєв