|
|
 |
Каталог статей |
 |
Податок додавлювання виробника…
Для новітнього переділу власності?
Чому ми беремо на себе
сміливість вкласти нове значення у звичну абревіатуру ПДВ? Та тому, що
на повернення того самого податку, у чому запевняла влада, виробники
продукції на експорт покладали величезні надії. Бо ж то немалі кошти й,
відповідно, зарплати чималим колективам. Та не так сталося, як гадалося…
Упродовж
2011 року податкові органи Кіровоградської області відшкодували
місцевим суб’єктам господарювання 527,6 мільйона гривень податку на
додану вартість (ПДВ).
Постійно збільшується кількість
кіровоградських підприємств, які отримують бюджетне відшкодування цього
податку в автоматичному режимі. Так, право на автоматичне відшкодування
ПДВ за листопад минулого року одержали п’ять підприємств. Це ПРАТ
«Гідросила АПМ», ПАТ «Гідросила», ПРАТ «Торговий дім «Гідросила», ПП «ТД
«Креатив-розлив» та МААК «Урга». Названим суб’єктам господарювання у
2011 році в автоматичному режимі було відшкодовано 177,3 мільйона
гривень ПДВ, повідомляє відділ масово-роз'яснювальної роботи та звернень
громадян Державної податкової адміністрації в області.
Та раптом цю
приємну цифру порушила розпачлива заява «Червоної зірки»: на заводі у
лютому можливе вимушене скорочення обсягів виробництва продукції та
звільнення кількох сотень робітників через заборгованість держави з
відшкодування ПДВ у сумі 19,5 мільйона гривень. До підприємства цим
каналом поступило лише 2,9 мільйона.
– Зростання заборгованості з
відшкодування ПДВ фактично вимиває обігові кошти підприємства, сума яких
скоро перевищить місячний оборот виробництва і двомісячний фонд оплати
праці. Ситуація, що склалася, призводить до того, що завод не в змозі
забезпечувати зростання заробітних плат своїх працівників і навіть
виплачувати вчасно існуючі зарплати, – наголосив генеральний директор
ПАТ «ЧЗ» Сергій Калапа. Він зазначив, що на 100 тисяч гривень щодня
зростає борг підприємства за енергоносії та за комунальні послуги.
ПАТ
«Червона зірка» входить до структури ЗАТ «Ельворті ГРУП» разом з ВАТ
«Грунтопосівмаш» (Кіровоград) і ЗАТ «Белінськсільмаш» (Пенза, Російська
Федерація) та іншими. Завод є провідним виробником посівної техніки на
пострадянському просторі. Його частка ринку в СНД складає близько 45
відсотків. Персонал підприємства на початок жовтня 2011 року включав
1637 осіб.
Що ж воно таке – той ПДВ? Де беруться борги перед експортерами з цього податку?
Завод
для власного виробництва попередньо закуповує комплектуючі вироби,
метал, пластмасу, електроенергію тощо. При цьому віддає до бюджету
закладений в ціну тих закупівель податок на додану вартість. А
реалізовуючи свою продукцію, також включає в ціну сівалки ПДВ. Аби не
платити двічі, законодавство надає підприємству-експортеру пільгу у
вигляді нульової ставки ПДВ з експорту. У багатьох країнах практикується
подібна схема, аби уникнути подвійного оподаткування та для
стимулювання роботи вітчизняного виробника. Отже, держава повинна
повернути тій же самій «Червоній зірці» раніше заплачений нею податок,
якщо вона випустила експортну продукцію. Оскільки завод є крупним
експортером, стабільність його роботи перебуває у залежності від вчасної
і повної компенсації того хитрого податку. Якщо ж заводу своєчасно не
повернути належне, він враз перетвориться на фольклорного героя, якому
«досить торгувати, бо нічим здачу давати». Наша ж українська державна
машина дуже схожа на іншого фольклорного героя – Сороку-білобоку, котра
одному кашки дала, а тому – не дала. І що характерно, мотивація подібних
сніданків чисто волюнтаристська. Але ж так не повинно бути!
Не
секрет, що перед виборами до місцевих органів влади відбувся масовий
притік начальницького складу ЗАТ «Ельворті ГРУП», як і групи
«Гідросила», до лав Партії регіонів. Певно фірмовий «генералітет» мав за
мету таким політичним кроком укріпитися економічно. Себто, одержати
режим найбільшого сприяння при вирішенні виробничих проблем. І справді,
пам’ятається, об’єкти гідросилівської промислової сім’ї були в числі
перших між тих, кому почали відшкодовувати ПДВ із бюджету в
автоматичному режимі. Але, як бачимо, хотіння – то не завжди везіння.
Тому й задумуємося, а що ж трапилося, яке коліщатко зламалося у
сконструйованому обласними підприємництвом і владою механізмі? Невже
бізнесові «генерали» десь прокололися по партійній лінії? Хотілось би
також знати, кому реально належить ЗАТ «Ельворті ГРУП»? Можемо лише
припускати, бо ті секрети надійно сховані у заповітних сейфах чи
комп’ютерних базах даних.
Загал дивується: це провокація чи голова
наглядової ради «Червоної зірки» Павло Штутман свідомо пішов проти
голови ОДА Сергія Ларіна? Бо як ще зрозуміти заяву гендиректора «ЧЗ»?
Вона перекладається просто – президент, уряд, голова ОДА погано керують
країною, бізнес обдирають, тому червонозорівці змушені звільняти
третину працівників.
А між тим, робітництво хвилюється, що після
свят пройде чистка кадрів й усіх пенсіонерів та людей, котрі на підході
до пенсійного віку, звільнять. А як воно тепер залишитися без роботи? Та
лихо ще й в тім, що, скоротивши, потім повернути фахівців назад буде
складно. На робітничі спеціальності молодь не поспішає – всі прагнуть
одержувати гроші або поза виробництвом, або начальниками, якщо все-таки
зачепляться на заводі. А ось токарями, фрезерувальниками-верстатниками
нехай працюють інші. Й такий кадровий робітничий голод притаманний
багатьом підприємствам.
Хтось, певно, угледить у тій події
звичайнісінький шантаж. Мовляв, промисловці переклали свої проблеми на
динамічного й обов’язкового Ларіна – і гора з пліч. Нехай під загрозою
соціального вибуху мчить у Кабмін вибивати повернення ПДВ для «Червоної
зірки». А коли гроші надійдуть, усіх відправлених на біржу праці
повернуть у рідні пенати до верстатів, як було вже не раз. Бюджет
нагодує усіх, – від безробітного трудяги до олігарха. Власникам же
промислових об’єктів, щоб не повторилася гостра ситуація, слід зайнятися
модернізацією виробництва, де передбачити мінімум робочих рук, а не
тягнути допотопного громіздкого і розхлябаного воза з позаминулого
століття. Потрібно, мовляв, брати приклад з «Джона Діра» та «Кейса».
Однак,
не виключено, що почався найновіший переділ власності, й свої б’ють
своїх, котрі вже встигли стати чужими, аби знайти найтепліше місце під
сонцем. До того ж є інформація, ніби й на інших підприємствах області
спостерігаються характерні для того явища симптоми.
Заява Сергія
Калапи припала до ювілею двох (Штутман на один день старший за Ларіна)
організаторів політично-економічної угоди з часів виборів до місцевих
рад. Подарунок обом до п’ятдесятиріччя? Чи комусь одному? Майбутнє
покаже.
Але в будь-якому випадку жаль, що потерпає велике
кіровоградське підприємство з безмовною робітничою масою на ньому, яка є
заручником останніх подій.
Микола ЛИСОГОР
|
| Категорія: Мої статті | Додав: graf (17.01.2012)
|
| Переглядів: 405
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
