Так уже розпорядилася доля, що віднедавна у назві «Кіровоградський академічний музично-драматичний театр імені Кропивницького» ключовим словом стало «драматичний». Почалося велике непорозуміння з того, що «під завісу» року театрали дізналися з Інтернету, що у них з’явиться новий в. о. директора. Тоді й розгорнулися далеко не сценічні баталії, у них втягнуто чимало люду не з театрального середовища, яким не байдужа доля театру в цілому й артистів зокрема.

Нагадаємо, конфлікт, про який уже знає вся Україна, розпочався саме тоді, коли трупа дізналася, що нею надалі керуватиме керівник танцювального колективу Ігор Спінул (за визначенням голови Кіровоградської організації НСПУ Василя Бондаря, «людина, яка не знає специфіки театру»). Це сталося за кілька днів до закінчення контракту з уже колишнім директором театру Михайлом Ілляшенком (на знімку).

Тоді (наприкінці грудня 2011 року) загальні збори колективу театру 92 голосами ухвалили звернення до депутатів Кіровоградської облради, яке вручили кожному з них персонально. До мітингувальників виходив перший заступник голови облради Олександр Шаталов, та консенсусу не дійшли. Конфлікт загострювався.

За цей час на захист Михайла Ілляшенка стала значна частина громадськості, відбулося кілька акцій на його підтримку, про інцидент писали чи не всі обласні видання, повідомляли по радіо і телебаченню. Не оминули кіровоградської топ-новини й журналісти «ІCTV», «1+1», «5 каналу».

Допоки громада міста намагається перетравити все почуте-побачене про театр та дійти власної думки про те, що відбувається в його стінах, настрої в театрі, схоже, міняються кардинально. Наприкінці минулого тижня стало відомо про колективне звернення 80 кропивничан до голови облдержадміністрації Сергія Ларіна: вони просять не призначати Михайла Ілляшенка на посаду директора і художнього керівника. Чим викликана необхідність появи цього документа — зрозуміти складно, адже сам Ілляшенко ні на що й не претендує. Принаймні поки що.

Коней на переправі не міняють

Михайло Васильович нині на контакт іде не надто охоче. Не треба бути професором психології, аби зрозуміти глибину образи людини, котра свого часу поміняла місце проживання, днювала й ночувала в театрі в найскладніший період його історії (підземні води цілком зруйнували фундамент, приміщення стало непридатним для репетицій і спектаклів, кропивничани два роки були гастролерами, працювали на пристосованій сцені), а його про розмежування повноважень навіть не попередили.

— Дев’ять років трудився без вихідних, їздив по селах, не маючи бази. Я прийшов у театр, коли він мав 68 тисяч збитків, я залишив на рахунку 200 тисяч «живих» коштів. Завжди намагався виховувати колектив на засадах добра, демократизму й патріотизму. Тепер мені закидають нелюбов до російського. Але хіба шана до національного, до самобутнього — це обов’язково нелюбов до сусіднього? Жаль мені втрачених років, коли б знав, що так буде, я б цей Кіровоград обійшов десятою дорогою, — каже М. Ілляшенко.

— Прикро, що Михайло Ілляшенко подав заяву на звільнення з посади художнього керівника, хоча йому тричі пропонували залишитися саме художнім керівником театру, — сказав голова облдержадміністрації Сергій Ларін під час зустрічі з представниками громадсько-політичного клубу «Перевесло-2». Тоді він підкреслив, що рішення розділити посади художнього керівника і директора театру — це не те рішення, що мало на меті звільнити з роботи саме Михайла Ілляшенка.

Доречно, мабуть, наголосити, що згаданий клуб і відродився вдруге саме після конфлікту в театрі. «Перевеслівці» не виключають, що з приходом нового керівника театр може втратити свою самобутність, українське коріння. І підстави для цих побоювань є. Скажімо, в. о. директора демонстративно віддає перевагу російській мові в спілкуванні з підлеглими і т. д.

— Мені вперше за 42 роки роботи захотілося подати заяву на звільнення і піти з театру, — не приховує емоцій заслужена артистка України Валентина Литвиненко. — Я знаю, що директора театру призначати має право обласна влада. Мені однаково, хто ним стане, але мені, як актрисі, не байдуже, хто буде художнім керівником.

«Останні події в Кіровоградському театрі не типові для театрального світу. Тож ні про яке святкування 130-річного ювілею першого професійного українського театру не йдеться». Такого висновку дійшли телевізійники з «ІCTV», побувавши в Кіровограді. З ними можна погоджуватися чи ні, але те, що час для пертурбацій у театрі не зовсім вдалий — це факт. Сьогодні театр мав би готуватися до ювілею, натомість тут затято шукають стрілочника.

Це люди з оголеними нервами

Наприкінці останньої сесії Верховної Ради народний депутат Володимир Яворівський, котрий опікується Кіровоградщиною й добре поінформований про те, що тут відбувається, зробив два депутатські запити стосовно причин звільнення Ілляшенка, оскільки вважає, що є порушення процедури, та щодо непрозорого, на його думку, освоєння коштів, виділених із держбюджету на ремонт театру.

— Я не слідчий, — підкреслює народний депутат, — але щось тут не так, тому я зробив запит і чекаю на відповідь від прокуратури і від КРУ. Швидше за все, комусь на чолі театру потрібна своя в дошку людина. Я не друг, не сват Ілляшенка, я не є його адвокатом, але коли в обласному центрі є театр із колосальною історією, це треба оберігати. Не можна забивати клин розбрату в творчий колектив. Це ж надскладний організм. Це — люди з оголеними нервами. Через те «вкидати» туди нову людину треба дуже виважено й обережно.

Володимир Олександрович зізнається, що сам він прихильник того, що має бути розподіл повноважень: директор займатиметься фінансами, формуванням графіка гастролей, ремонтами, а художній керівник — винятково творчими питаннями. Однак при цьому важливо, щоб «директор не займався художнім керівником»...

— У даному випадку, поки йде ремонт, поки театр тиняється по пристосованих приміщеннях, раптом із копита «вкидати» у творче середовище людину, яка нібито, за її зізнанням, і в театрі ніколи не була, — це нонсенс, — каже В. Яворівський і додає: — Я мав розмову з художнім керівником театру імені Марії Заньковецької Федором Стригуном, і він також ображений тим, як з такою авторитетною людиною, як Ілляшенко, вчинили.

Володимир Яворівський обіцяє максимально посприяти залагодженню конфлікту. Ніхто не сумнівається, переконаний він, що Ілляшенка з радістю візьме будь-який інший театр — він не пропаде. Але Кіровоградський театр може багато втратити.

Фото Валерія ЛЕБЕДЯ та Віктора Іщенка.

P. S. Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про початок комплексної перевірки діяльності Кіровоградського академічного музично-драматичного театру ім. Кропивницького...