В Кіровограді готуються до урочистого святкування 255-ї річниці російської окупації краю. З цього приводу Товариство Відродження Української Нації   виступило з відповідною заявою, яку надіслало в електронні ЗМІ. Це пояснюється тим, що заяви національно-демократичним  організацій у підконтрольних антукраїнським елементам ЗМІ не в пошані та лягають  з нахабними посмішками «під сукно». В заяві йдеться:

 «Заява

Товариство Відродження Української Нації  з приводу  ювілейних святкувань дня міста Кіровограда

  Всім кіровоградцям за командою «невидимого і невідомого дяді»  довгий час розповідають про ювілей міста з числом 255.  Зомбування з  підробною датою заснування міста, героїчною фортецею збудованою, за твердженням навіть Олександра Пашутіна, для оборони від татар та запорожців.  Але ж це була не чия не будь земля, а саме  Земля Війська Запорожського Низового… Але і   ця дата  дуже сумнівна, бо указ цариці  Єлизавети був виданий у 1752 році, закладка  самої фортеці  і початок будівництва  було здійснено у 1754, а юридично місто утворили  лише у 1777 році. А до  того, як пишуть  тодішні історики та  смачні дослідники та краєзнавці існували вже Кущівка, Інгульське(Лелеківка), Завадівка, Криничувата Балка (нині Велика), та інші населені пукти з яких і утворили місто 232 роки тому.  

  Писав про це у своєму щоденнику і академік Йоган-Антон Гільденштедт, що у 1773-1774 роках побував на території Новоросійської губернії. Влітку 1774 року він відвідав Єлисаветинську провінцію, залишивши унікальні за змістом спостереження про поселення, природні та економічні умови краю. Записи академіка є найпершим і повним історичним джерелом, яке дає змогу найбільш точно відтворити початковий період розвитку майбутнього міста. Але там ні слова про Єлисаветград, якому за літочисленням  сучасних горе-істориків повинно бути … 20 років. Невже академік не помітив ціле місто?  Помітив би, як би воно існувало. А була тоді лише фортеця та низка розрізнених поселень навколо, про що він і засвідчив. То чому відлік ведеться від закладки фортеці, а не він дати виникнення інших складових майбутнього міста. Відлік зі стелі? Здається, що ні. Саме у далекому 1754 році започаткована колонізація (окупація) краю Російською імперією.

  Святкування подібних ювілеїв в незалежній Україні за сценарієм викривленої у Москві «української історії» не личить владі, що презентує себе перед нами українською. Про штучність свята та не ту «історію»  не першій рік пишуть журналісти, історики, краєзнавці:  Пивовар, Матівос, Рибченков, Авдєєв, Шевченко, Багацький та інші. Але зовсім інші хибні версії знову і знову лунають на радіо, телебаченні,  мережі інтернет  при повній мовчанці  місцевої «української влади». Так і хочеться запитати у тих хто це організовує: «Кому прислуговуєте, панове?»

  Почуття громадянина незалежної держави Україна в такій ситуації перебувають не у зовсім святковому стані. А тих хто  зовсім сірий та необізнаний раз на рік годування кашею,  концертна дармовщина з  зірками естради. А над цим всім витають міфи про  «маленький Париж», святу Єлизавету-покровительку міста, найкращого міського голову Пашутіна, замовчуючи чорні сторінки його біографії (три перші і останні єврейські погроми в дожовтневий період). В той же час замовчуються факти масового виселення та переселення українського населення краю, позбавлення земельного володіння, покріпачення та практику національного приниження та зневаги до корінного населення.

 Створення неукраїнської аури в центрі України на дев’ятнадцятому році незалежності, зведення пам’ятників російським діячам та спротив будівництву пам’ятників українцям та храмів українських православних конфесій ганьблять чиновників місцевої влади та роблять очевидним антиукраїнську сутність її представників. Прикро, що подібними речами займаються не хто не будь, а представники місцевої влади на чолі з міським головою комуністом. Комуністично-російське ретро, що тимчасово взяло гору в Кіровограді ніяким чином не сприяє патріотичному вихованню молоді та ідеологічно калічить його душі.»