Останнім часом політики від влади та опозиції активно наголошують на необхідності проведення реформ у житлово-комунальній галузі. Однак, якщо для політиків житлово-комунальна «фішка» є лише предметом політичних технологій та передвиборчого піару, то для більшості з нас, звичайних споживачів, знайома і навіть є надзвичайно хвилюючою тема оплати комунальних послуг. Навіть не стільки оплати, скільки незадоволення якістю тих послуг, за які мусимо сплачувати.

Щороку чуємо одні й ті ж пояснення міської влади та начальників комунальних підприємств про борги, проблеми з переобладнанням систем та значні труднощі у реформуванні комунальної галузі, натомість якість послуг дедалі стає гіршою, а тарифи попри всі обіцянки влади зростають. Як наслідок – споживачі відчувають себе ошуканими та починають на рівні підсвідомості ненавидіти все, що пов’язане зі словом «комунальне».

Вода в решеті

Саме включення надмірних втрат води до розрахунків вартості тарифів є однією з основних причин їх підвищення. В середньому по України втрати води в мережах складають 45%, тобто споживачі платять на 45% більше, ніж отримують послуг з водопостачання та водовідведення. Причиною перевитрат водних та енергетичних ресурсів є не тільки значна зношеність інженерних мереж, а й безвідповідальність, пов’язана з недосконалістю вітчизняного законодавства. В Україні давно діє норматив витрат питної води при транспортуванні, що складає 30% (для порівняння – в Європі цей показник складає всього 4-10%). Однак, законодавство України наразі не передбачає дієвого механізму притягнення до відповідальності підприємств, що перевищують зазначений норматив.

Цими недоліками законодавства України і користуються вітчизняні водоканали, не вкладаючи кошти в ремонт трубопроводів, не здійснюючи заходів з енергозбереження, внаслідок чого деякі «флагмани» водопостачання України дозволяють собі працювати при майже 90% втрат води. Маю на увазі житлово-комунальне господарстві м. Путивля Чернівецької області, яке втратило за даними, наданими до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, 85,6% води, водопостачальне підприємство м. Косів, що на Івано-Франківщині, та КП «Апостолівське ЖЕП» Дніпропетровської області (76,8%).

Поза тим, є ряд підприємств, в яких ситуація зі втратами води значно краща. Найменші показники фактичних втрат води відмічаються в Київській, Полтавській та Рівненській областях, де ці втрати на підприємствах ЖКГ значно нижчі за нормативні. Так, наприклад, КП «Березневодоканал» у Рівненській області втратило лише 11% води, що подається споживачам.

«Ніяких особливих зусиль для того, щоб тримати такий низький, практично європейський рівень втрати води, ми не докладаємо, - запевняє директор КП «Березневодоканал» Віталій Власюк. «Просто всі артезіанські свердловини розташовані компактно поблизу житлового масиву міста (у м. Березне Рівненської області мешкає близько 14 тис. жителів), тому мала протяжність водоводів від артсвердловин до вводів у будинки зумовлює мінімальний рівень втрат». Крім цього, підкреслює пан Власюк, на підприємстві організоване майже цілодобове обстеження водоводів бригадами слюсарів, що дає можливість оперативно (до однієї години) ліквідовувати витоки води та пориви трубопроводів. «У цьому році, - ділиться планами на майбутнє пан Власюк, - заплановане завершення енергоаудиту підприємства та встановлення частотних перетворювачів, що надасть можливість суттєво зменшити енергоспоживання та знизити рівень втрат води як на магістральних трубопроводах, так і у внутрішніх інженерних мережах водопостачання багатоквартирних будинків міста».

Мережеві ігри

Нажаль, такі підприємства є лише своєрідним винятком, хоча й позитивним, серед водопостачальних підприємств.

Наприклад, КП «Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство» закуповує у водогону «Дніпро – Кіровоград» понад 17 млн куб. м води. З них 44% значаться як втрати, а це – понад 8 млн кубометрів. Якби вони насправді витікали – Кіровоград був би затопленим. Тож мерією Кіровограда поставлено завдання – будь що знизити втрати до рівня 30%. Відтак, керівництво міськводоканалу поставило своїй абонентській службі завдання про посилення роботи щодо виявлення несанкціонованих підключень до мереж водопостачання. Незаконні врізки до мережі були знайдені, однак чи були деякі з них справді незаконними, розбиратиметься міська прокуратура, оскільки громадяни, яких було оштрафовано на суттєві суми коштів та відключено від мережі водопостачання, мають на руках усі дозвільні документи.

КП «Городоцьке ВКГ», що на Рівненщині, провело аналіз споживання води в багатоповерхових будинках на вул. Авіаційній м. Городка, які обладнані побудинковими водомірами, що містяться в підвалах будинків. Встановлено, що кількість води, поданої в будинки, суттєво відрізняється від кількості води, облікованої поквартирними водомірами. Так, втрати по будинках становлять від 33 до 58 відсотків. До мешканців таких будинків були застосовані заходи з відшкодування втрат води (листи з вимогою про відшкодування, претензії, позовні заяви до суду). Однак, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено вжиття такого роду заходів, тобто підприємство свідомо пішло на порушення норм права, щоб компенсувати свої втрати.

Черкаські комунальники вирішили не «винаходити велосипед» та застосувати для покриття своїх втрат за рахунок споживачів старий, але надійний, перевірений століттями практики, спосіб – нарахувати «мертвим душам» за послуги. Так, багато сімей із платіжок довідалися, що в їхніх квартирах непомітно оселилися якісь невідомі «співмешканці», які, проте, користуються холодною та гарячою водою в межах встановлених норм споживання – і за це, природно, повинні розплачуватися квартиронаймачі. Іншим «делікатно» дали зрозуміти, що їх уже оплачені рахунки за попередні місяці якось незрозуміло «перейшли» в заборгованість, яку швидко додали в рахунки для оплати. Третім суми до оплати взагалі нагромадили по теорії випадкових чисел, і розібратися в цих головоломках за допомогою логіки неможливо. Тільки після звернення потерпілих громадян до міської ради та прокуратури мешканцям зняли зайве нараховані кошти.

Луганська область протягом останніх трьох років взагалі тримає пальму першості в чорному рейтингу комунальників, які вирішують питання своєї безгосподарності шляхом штучного нарахування споживачам за послуги. ТОВ «Луганськвода», наприклад, регулярно нараховує штрафи, не передбачені чинним законодавством, за неправильне встановлення лічильника, за прострочення повірки тих же лічильників. Нараховують в Луганську за спожиті послуги централізованого водопостачання цілим вулицям, на яких є тільки вулична водорозбірна колонка, але немає власне централізованого водоспоживання. Не гребують луганські комунальники нараховувати плату за використання води для сезонного поливу громадянам, які мають лічильники холодної води і справно платять за їх показаннями.

Голота на вигадки хитра

Споживачі, які зазнають таких різноманітних засобів незаконного спустошення своїх гаманців від комунальників, що прагнуть будь-що збільшити свої доходи, не залишаються в боргу. Щоб економити за чужий рахунок, українці зазвичай купують водоміри вітчизняного виробництва. І не тому, що вони дешевші на 150 грн від імпортних. Наші прилади не мають антимагнітного кільця. А ось комунальники втрачають до 30% від запланованих надходжень. В м.Полтава, народні умільці, «Кулібіни від ЖКГ», навчилися за півгодини звільняти каналізаційні стояки боржників від пристроїв «Спрут» та «Зігзаг», які точково блокують водопровід та каналізацію боржників. Деякі споживачі купують лічильники холодної води, в яких поріг чутливості більший, що дає можливість користуватися водою майже без обмежень, але лічильник при цьому стоїть на місці, не рахує.

Таким чином приходимо до висновку, що відносини між водопостачальними підприємствами та споживачами комунальних послуг в Україні, нажаль, побудовані не на взаємній повазі та довірі один до одного, не є партнерськими та рівноправними. Сумно констатувати, але ці відносини побудовані на брехні та зневажанні один одного сторонами комунальних правовідносин, і це шкодить як водопостачальним підприємствам, так і споживачам, а особливо державі, яка має намір будувати суспільство, засноване на європейських і світових цінностях.

 Андрій Осадчий, "Україна Комунальна"