Пам’ятник жертвам репресій тоталітарного радянського режиму в Кіровограді має чималу дивну, сумнувату і теж чисто репресовану історію. Спочатку не один рік йому шукали місце… Знайшли, але його пригоди на цьому не закінчилися. Прикмети та ознаки цих пригод вже кілька років вочевидь всьому місту. А доклався до їх організації «політично-любовний трикутник «влада- московська церква-комуністи».

  Згаданий пам’ятний знак жертвам репресій тоталітарного радянського режиму тиждень тому був освячений, але його вже майже п’ять років прикриває бігборд, що раз за разом експлуатує, мабуть, не дуже бідний обласний осередок  КПУ. Данні владою обіцянки прибрати ту рекламну споруду при виділенні місця під знак так і залишились обіцянками. Крім комуністів на кілька тижнів раніше майже на тому місці підметушилася і місцева єпархія УПЦ МП, застовбичивши кількох десятках метрів свій хрестик, що мабуть передрікає майбутню «забудову»  того клаптика  дорогої міської землі.

 Та як там не було, але не дочекавшись обіцяного демонтажу бігборда пам’ятний знак жертвам репресій тиждень тому висвятили, після чого пішов потік розмов та коментарів схожих на приховані погрози.

  Після панахиди та проповіді біля надто бідненького  пам’ятного хреста жертвам голодомору, усі учасники ходи  у минулу неділю перемістилися до встановленого пам’ятного знака на вшанування жертв репресій, що знаходиться трохи вище обласної прокуратури. Дивним і цинічним, назвали місцеві ЗМІ те, що пам’ятник встановлено безпосередньо під білбордом з рекламою комуністичної партії.

  Голова Кіровоградської обласної організації товариства політв’язнів та репресованих Віктор Полтавець, що є ініціатором встановлення пам’ятника, прокоментував цей факт так: «Коли ще у 2008 році міська рада надавала нам дозвіл на встановлення пам’ятника, нам пообіцяли що після початку робіт по встановленню, білборд демонтують. Але ця домовленість наразі не виконана. Тож наша організація веде переговори з нинішньою владою, з тим щоб вирішити це питання». Крім того Віктор Олексійович додав: «Це досить символічно, адже комуністичний режим завжди під бутафорією,  показухою і різноманітною мішурою приховував свої злочини. Ось і встановлений нами пам’ятний знак, приховано за комуністичною політ-рекламою».

  Коли б тематика встановленого пам’ятника не була такою серйозною, можна було б припустити, що це першоквітневий жарт. Проте сьогодні не перше квітня і політичні репресії – це теж не смішно. Так чи інакше, але напередодні Дня вшанування жертв політичних репресій, в Кіровограді всатаки майже остаточно з’явився пам’ятник з цієї тематики. Тобто, кам’яна брила поблизу обласного суду стоїть вже давно, а от гравірована табличка з’явилася нещодавно.

  Відкривали та освячували пам’ятник 20 травня під час урочистостей з нагоди вшанування жертв політичних репресій. Але робили це так скромно і непомітно, що далеко не кожен кіровоградець не те що бачив, а й чув про цю непересічну подію. Наступного дня зникли вінки від згаданого меморіального знаку. Але це ще не всі прикрощі. Такий важливий для кожного громадянина України пам’ятний знак встановлено позаду білборда, який повністю перекриває пам’ятник. Більше того, на білборді красується символіка комуністичної партії, яка власне, і вчиняла той самий геноцид, винищувала українців , знищувала українську  мову, культуру…

За роз’ясненнями  місцевий молодіжний сайт «Гречка» звернувся до голови топонімічної комісії Кіровоградської міської ради Ігоря Волкова.

«В лютому 2008 році рішенням виконкому було прийнято надання згоди на встановлення пам’ятника жертвам політичних репресій саме в тому місці – нижче лікарні святого Луки. А і жертвам голодомору – між «Копілкою» і телефонною станцією (там, де розміщують шатро мандрівні циркачі – ред.) . В травні цього ж 2008 – го, виконком приймає рішення про дозвіл на спорудження пам’ятника жертвам голодомору на набережній, а в липні цього ж року, своїм же рішенням скасовує пункти про встановлення пам’ятників біля св. Луки та телефонної станції, прописані в лютневому рішенні. Таким чином, якщо немає інших рішень, то з точки зору легітимності – немає дозволу на місце нижче лікані св. Луки.

  Проте це чутливе питання і тому має стати предметом нормальної розмови. Адже не може бути так, щоб комусь захотілося і підемо – по всій Великій Перспективній каменів наставимо, і будемо жити як на цвинтарі.

  Думки різні, моя особиста полягає в тому, щоб встановити на місці хреста на Фортечних валах пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій. Вали – це земляна пам’ятка архітектури, тому нічого будувати і встановлювати без погодження з відповідними органами там не можна. Ми зробили подання до відділу охорони пам’яток та історичної спадщини ОДА і чекаємо роз’яснення та погодження для надання дозволу на встановлення пам’ятника саме там». А освячений пам’ятний хрест вже стоїть там тим часом більше 13 років…

  Наступного тижня відбудеться зустріч лідерів міських політичних та громадських організацій з міським головою, на якій голова топонімічної комісії має намір обговорити з громадськими лідерами і питання щодо встановлення в місті пам’ятника жертвам голодомору та політичних репресій. Та скільки ж можна «товкти воду» в ступі? Адже це робиться що разу при кожній депутатській каденції, а «віз і нині там…» Це триває майже двадцять років, і можливо треба мати совість і честь?

 А серед цікавинок цих подій ще те, що дозвіл давався і забирався при мерові комуністові Володимирі Пузакові, який пишається встановленням пам’ятників антисеміту Олександру  Пашутіну, голові Центральної Ради УНР Володимиру Винниченку та стрілі Амура біля виконкому. А  поруч з місцем встановлення згаданий пам’ятного знака жертвам репресій тоталітарного радянського режиму за часів німецької окупації стояли шибениці.  А тепер там  інша «агітація» від КПУ. Здається, що з оглядку на час «вирішення питання» над місцевими чиновникам просто витає страх «сидіти без діла» і тому вони роблять таку тяжку роботу того «вирішення питання».