« Хто крокує лівою?» - питання не абстрактне. Є ще такі регіони і райони в Україні, що не оговталися від комуністичного угару. Спочатку там обирають для  " посадки в керівні крісла» комуністів, а потім йде продовження "комуністичної п’єси".

 В селищі Олександрівка, що на Кіровоградщині обрали селищним головою пана-товариша Данова,а далі теж було продовження. Навколо при владі БЮТ, НУНС, а тут все « по-своєму»… Якби комуніст керував  селищем тихенько, про нього всі забули: « Ну місцевий вибрик та й годі…» Але комуністи звикли бути господарями всього навкруги. Почали господарювати і в Олександрівці на повну. Трапилося у них "лихо," але чисто своє внутрішнє: розвалився на частинки гіпсовий Ленін, що стояв на постаменті у центрі селища. Всім майже байдуже, а в комуністів горе! Але, коли є гроші то, горе за їх допомогою «свербить» якось залагодити, бо гроші мають властивість «купувати щастя».

 От і на порожній постамент від товариша Леніна вирішили встановити іншу фігуру, але знову того ж товариша Леніна. І ніхто комуністам не завадив. Ні НУНС, ні БЮТ, що були десь поруч, і навіть голова ОДА, що не був комуністом, але мав виконувати безліч указів двох Президентів України, про знесення подібних витворів, не зашкодили такому ретро. За гроші місцевої громади, що не пішли ні на  освіту, ні на  медицину та на інші «несуттєві дрібниці» придбали знятого з п’єдесталу комуністичного ідола в одному з районів Чернігівщини і заповнили осиротілий п’єдестал в Олександрівці.

Недалеко , навпроти стоїть пам’ятник жертвам голодомору в Україні в 1932-1933 роках, а тут поновлений в… листопаді 2007 року товариш Ленін - "великий олександрівський українець" , що за комуністичними  переказами «живіший за всіх живих»… Час спливає, а червоні і далі знущаються на пам’яттю тисяч замордованих тоталітарною владою українців, розкуркулених, висланих до Сибіру, безневинно  вбитих організованим голодомором та розстріляних з дикої примхи комуністів послідовниками товариша Леніна.