Тема соціальних магазинів не нова: в місцевих засобах масової інформації вона мусується з різною активністю понад два роки, ще з самого початку перебування на посаді голови облдержадміністрації Сергія Ларіна. Але не зважаючи на те, що дана губернаторська ініціатива втратила свою новизну, а до соціальних магазинів в районах є багато запитань (навіть газета обласної влади критикувала районних чиновників за окозамилювання), Сергій Ларін і досі примудряється успішно експлуатувати її на свою користь та підживлювати народну любов.

Як відомо, близько місяця тому, тобто через два роки потуг, в Кіровограді нарешті з’явився не просто черговий соціальний відділ, а цілий зразково-показовий, за мірками влади, соціальний магазин. Зовсім свіжим приводом повернути майже всі засоби масової інформації і увагу пересічних громадян до цієї теми стало нововведення із серії все нове – це добре забуте старе, а саме – соціальні картки. І знову не балуване ситим, заможним життям населення «знімає капелюх» перед добрим і турботливим Сергієм Ларіним. Та й чому б не зняти, якщо справа дійсно корисна: для багатьох сьогодні економія навіть кількох гривень на продуктах є відчутною.

1

2

3

Чому ж тоді автор пише про все це не приховуючи  іронії? Та тому, що в той час, коли з екранів телевізорів правляча партія запевняє, що «безлад і руїну подолано», «економіка працює», її ставленики в області фактично відкривають магазини для бідних. Тим самим визнаючи, що значна частина населення живе за межею бідності. Соціальні ж картки у людей старшого покоління взагалі асоціюються з голодними воєнними і повоєнними роками, коли через дефіцит продовольства встановлювалися норми – скільки чого відпускати в одні руки. Якщо вірити «ТомуЩоОбличчяМаршруток», то в Кіровограді соціальні картки реанімували, не через продовольчий дефіцит. Нещодавно в обласній пресі  перший заступник голови облради Олександр Шаталов запевнив, що соціальні картки запроваджено для того, щоб відсіяти спекулянтів. Та це ще не говорить про відсутність проблем на продовольчому ринку. Адже очевидно, що якби в області була конкуренція між виробниками найпопулярніших груп товарів і всього вироблялося в необхідних обсягах, то регулювати ціни такими точковими міні-заходами, як соціальні магазини, просто не було б потреби.

4

5

Підтверджують все вище сказане конкретні цифри, з якими кожен бажаючий може познайомитися на урядовому порталі. Одним з найбільших чинників бідності, як відомо, є безробіття. Так от, за оцінкою результатів діяльності Ради міністрів АРК, обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій – за показником зайнятості населення наша область посідає 26 місце із 27. Гірша ситуація тільки в Сумській області. Споживча або купівельна спроможність мешканців області оцінюється 19 позицією загальноукраїнського рейтингу. За обсягами сільськогосподарського виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь та сільськогосподарської продукції у розрахунку на душу населення, що є одним із чинників ціноутворення на продукти харчування, область посідає 22 і 15 місця відповідно. Про середній рівень заробітної плати керманичі області також воліють сором’язливо мовчати, адже він один з найнижчих в Україні. За даними Держкомстату, в травні 2012 року середня номінальна заробітна плата штатного працівника по області склала 2461 гривню, в той час як по Україні – 3015 гривень. Загальна ж сума боргу по заробітній платі в області сягає 42 з половиною мільйона гривень. Тож виходить, що Сергію Ларіну та його команді, для того, щоб хоч якось перекрити всі ці мінуси, просто не залишається нічого іншого, як відкривати соціальні магазини. Простіше кажучи, замість роботи, своєчасної і достойної заробітної плати, вам пропонують усього-на-всього кілька найменувань дешевих продуктів. Як вам після наведених фактів така турбота?

6

7

8

9

На цьому можна було б поставити крапку, якби не одна обставина. Як з’ясувалося, для того, щоб одержати картку покупця соціального магазину, потрібно заповнити анкету, внісши до неї свої особисті дані, включаючи дату народження і домашню адресу. Тобто в руках у «єдиної команди», що, як не складно здогадатися, агітує не за «Гарячу лінію Сергія Ларіна», а за конкретних претендентів на крісло у Верховній Раді від партії влади, опиниться база даних мало не всіх малозабезпечених кіровоградців, які є надзвичайно вразливими, як соціально, так і політично… Адже ефективнішої агітації за свою політичну силу, ніж імітація боротьби з головним ворогом цих людей – бідністю – годі і придумати… Про те ж, що це тільки імітація, а не боротьба, переконливо говорять рейтинги області по основних показниках боротьби з бідністю, наведені в попередньому абзаці.

10

І це ще буде добре, якщо вправні політтехнологи Партії регіонів використають особисті дані покупців соціального магазину тільки для того, щоб занести ближче до виборів комусь із них кіло безкоштовної гречки або листівку з днем народження від всюдисущого «головного чорнобривця»…

Сергій Неборак

Фото: Валерій Лебідь