Тепер навіть у шкільних підручниках географії можна прочитати, що на Кіровоградщині є досить перспективне родовище горючих сланців. І знаходиться воно в Олександрівському районі. Мова йде, звичайно, про родовище, утворене мільйони років тому, в Бовтиській западині.
Був випадок, коли Бовтиська западина, що в Олександрівському районі на Кіровоградщині, навіть опинилась в центрі уваги світових засобів масової інформації. Спочатку американська газета "Нью-Йорк таймс” опублікувала статтю, у якій викладено новий, на думку авторів, погляд на загибель динозаврів. Вони вважають, що метеорит, в результаті якого утворилась Бовтиська западина (кратер), міг стати однією з причин зникнення давніх рептилій. Американці провели вимірювання із застосуванням спеціальної аргонної методики і встановили, що Бовтиський кратер має вік приблизно 62 мільйони років, а не 100, як вважалося раніше.
Потім американці висловили думку, що причиною утворення Бовтиської западини, як й інших метеоритних кратерів, може бути не гігантський метеорит, а потужний залп міні-метеоритів. Це вже третя гіпотеза стосовно походження унікального утворення на території Кіровоградщини.

1963 році, коли геологи відновили у Бовтиській западині розвідку горючих сланців, під осадочними породами вони натрапили на вулканічні туфи. Такі породи раніше на Кіровоградщині ще не зустрічались. При чому, у кожній свердловині доходили до вулканічних туфів. Геофізичні дослідження показали, що Бовтиська западина має майже правильну круглу форму з центром в Олександрівці. Тоді і було висловлене припущення, що у нашому краї мільйони років тому діяв гігантський вулкан з кратером понад 20 кілометрів. На користь цієї гіпотези наводили і той факт, що Бовтиська западина знаходиться в зоні глибинних розломів земної кори зі слідами тектонічних і сейсмічних явищ. Та вулкани не характерні для Східно-Європейської рівнини. Як міг вибухнути вулкан на Українському кристалічному щиті? Щось тут не в'язалось із загальноприйнятими канонами...
Тому з'явилась інша гіпотеза – про метеоритне походження Бовтиської западини. У неї є всі характерні риси метеоритного кратера вибухового походження. Це і структура з кільцевим валом та стометровою центральною гіркою, й аномалії гравітаційного та магнітного поля, і конуси руйнування. В межах кратера присутні ударне і плавлене скло, брекчії вибухового походження та інші ознаки астроблеми – "зоряної рани”. Не вулкан, а величезний метеорит спричинив утворення бовтиських горючих сланців – стверджують прихильники цієї гіпотези. Цікаво, що дискусії, стосовно феномену Бовтиської западини точились зокрема на ХХУІІ Міжнародному геологічному конгресі, що проходив у 1984 році в Москві. Учасники того конгресу навіть приїздили до Олександрівки, щоб на місці ближче познайомитись з унікальною геологічною структурою.
Ось тепер американці дійшли висновків, що наша планета бомбардується не тільки гігантськими метеоритами, а й міні-метеоритами, розміром не більше червоного кров'яного тільця, але вагою кожний у цілу тонну. Залп міні-метеоритами, що складаються з кварків, може, на думку групи науковців на чолі з Юджіном Герріном, призвести до землетрусів. Американський теоретик Шелдон Гласхоу твердить, що одна така маленька піщинка вагою в одну тонну здатна викликати в центрі Землі вибух потужністю 50 кілотонн з усіма наслідками. Та не всі американські вчені погоджуються з такою точкою зору. Щоб підтвердити або спростувати нову гіпотезу і взялись науковці за вивчення земних кратерів, в тому числі й Бовтиської западини. Поки що вони тільки "омолодили” Бовтиську западину. А чи бомбардувався наш край кварковими снарядами, залишається не повністю доведеним.
Найбільш науково обґрунтованою гіпотезою про походження Бовтиської западини продовжує залишатись її ідентифікація як метеоритного кратера.

САМ БРЕЖНЄВ ЦІКАВИВСЯ НАШИМИ СЛАНЦЯМИ

На малодосліджену тоді Бовтиську западину вперше звернув увагу геолог Л.Ткачук. Сталось це сімдесят років тому у далекому 1933 році. Він шукав тут вугілля та залізну руду.
Ще через двадцять років роботи геологів були продовжені. На території сучасного Олександрівського району розвідники надр Петриківської геологорозвідувальної партії заклали три пошукові свердловини. Пройшовши півкілометрову товщу осадочних порід, геологи знайшли не вугілля, а ... горючі сланці.
Щоб відновити роботи з досліджень горючих сланців знадобилось ще десять років. Тож у 1963 році прибули працівники тресту "Київгеологія”. Розвідка вимагала чималих зусиль, тому у селі Бірках розквартирувалась ціла Південно-Українська геологорозвідувальна експедиція, виросли промислова база та житловий масив розвідників підземних скарбів. Результати роботи під керівництвом Ю. Басса та В. Грабовського виявились досить успішними. Було встановлено запаси горючих сланців і мова навіть пішла про розробку Бовтиського родовища. До речі, буре вугілля теж тоді таки знайшли. Північніше залізничної лінії Фундукліївка – Кам'янка.
Щоб вирішити таке важливе питання, потрібно було політичне рішення тогочасного радянського керівництва. Наприкінці 60-х років "персональну справу” бовтиських сланців розглядало... політбюро ЦК КПРС на чолі з Леонідом Брежнєвим. Як розповідали олександрівські геологи, радянський лідер схвально поставився до бовтиських сланців. Для того, щоб їх розробляти, у тому проекті передбачалось знести з лиця землі всю Олександрівку. Леонід Брежнєв не злякався і цього, оцінивши перенесення райцентру в інше місце у ... 0,2 копійки. Справді, що там якась Олександрівка, коли ріки збирались пустити у зворотному напрямку.
Видобуті горючі сланці планувалось спалювати на Чигиринській тепловій електростанції. Туди мали навіть залізницю прокласти. Зупинив проект ... попіл (зола), що у великій кількості мав виходити з топок. Куди його дівати? Планували засипати ним яри. Та вперлись аграрії, які не хотіли втрачати родючих земель. Офіційно відмову розробляти родовище обґрунтували економічною недоцільністю. Документи знову осіли в архівах.
У 1993 році надумали зайнятись бовтиськими горючими сланцями вже у незалежній Україні. Олександрівські геологи розпочали геолого-економічний огляд родовища. Планувалось, що до роботи підключаться науково-дослідні інститути для техніко-економічного обґрунтування використання сланців. А детальна розвідка родовища мала вестись до 2005 року. Та в Україні почались фінансові труднощі і роботи знову припинили.
Наступною віхою у дослідженні горючих сланців став 2001 рік. На землях Олександрівського району знову з'явились бурові. Результати їх досліджень були успішними. У бовтиських сланців ще раз з'явилась перспектива.
Чому ж навколо Бовтиського родовища ось вже сімдесят років вирують пристрасті? Бо...

ГОРЮЧІ СЛАНЦІ – НЕОЦІНЕННИЙ СКАРБ

Бовтиське родовище горючих сланців приурочене до Бовтиської западини, в кристалічному фундаменті глибина котрої сягає 600 метрів, а діаметр близько 25 кілометрів. Западина заповнена комплексом осадочних утворень мезозойського віку, що представлені глинами, алевритами, глинистими і горючими сланцями тощо. Приконтурними населеними пунктами родовища є Косарі і Юрчиха Кам'янського району Черкаської області, Стара Осота, Китайгород, Бірки, Івангород, Бовтишка, Несваткове Олександрівського району Кіровоградської області. У центрі родовища лежить селище Олександрівка.
Горючі сланці становлять собою сіру масивну і шаристу породу. Органічна частина складає понад 25% складу сланців. Цей показник кращий, ніж у більшості сланцевих родовищ світу. За якістю всі шари майже однакові. Об'ємна вага сланців залежить від зольності і складає 1,1— 1,7 т/куб. м.
Потужність продуктивної товщі, що містить шари горючих сланців, досягає 400 м. Умовно вона поділяється на 5 горизонтів.
Горючі сланці .зустрічаються по всій товщі, однак практичний інтерес за потужністю, вмістом і якістю представляють четвертий і другий горизонти. Саме в четвертому горизонті міститься 82 проценти запасів горючих сланців. У горизонті виділено п'ять шарів потужністю понад 2 метри з мінімальною теплотою згорання сухого палива 2000 ккал/кг.
Горючі сланці залягають на глибині від 17 до 300 метрів практично горизонтально, і тільки в прибортовій частині западини вони нахилені під кутом 1—4 градуси в бік центральної частини.
Найбільшу площу займає другий зверху пласт, розвинутий на всій території западини. Решта пластів охоплюють значно менші площі. Вони прослідковуються головним чином в центральній частині родовища.
Запаси горючих сланців в Бовтиському родовищі становлять 3,79 мільярда тонни. Ніде в світі немає такого родовища горючих сланців, щоб на такій незначній площі (приблизно 200 квадратних кілометрів) були такі великі запаси сировини.
Бовтиські горючі сланці можна розробляти як відкритим, так і підземним способом.
Промислове освоєння родовища може дати економічний ефект за умови комплексної, безвідходної переробки горючих сланців з використанням їх органічної і мінеральної частин.
Одеським регіональним відділенням Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України розроблено програму залучення в експлуатацію Бовтиського родовища, метою якої є розробка і обґрунтування комплексної системи безвідходної переробки горючих сланців. Вона передбачає пряме спалювання горючих сланців в топках енергетичних агрегатів, переробку рідких сланцевих продуктів, підсмольних вод, газоподібних сланцевих продуктів та мінеральної частини горючих сланців.
Дослідження, виконані Центром, довели можливість одержання із сланців синтетичної нафти з виходом до 170 кілограмів на тонну сланцю з наступною переробкою методом холодної кераміки мінеральної частини, що залишилася, на будівельні блоки для стін.
Привабливе родовище, крім величезних запасів сланцю, високим вмістом у смолі рідкої фракції, з якої можна одержати до 20 процентів бензину і 37 процентів дизельного пального. Це дозволяє розглядати родовище як можливе альтернативне джерело рідкого палива для України.
Щоб підготувати Бовтиське родовище до промислового освоєння, потрібні чималі кошти (близько 7 мільйонів гривень).
Як бачите бовтиські горючі сланці – величезний скарб, але...

... І ВЕЛИКА БІДА

Так-так! Саме біда, бо розробка Бовтиського родовища горючих сланців у наш час матиме досить багато негативних наслідків. Такої думки дотримується доктор біологічних наук України Микола Сметана, який провів екологічну оцінку перспектив освоєння бовтиських горючих сланців.
Вихід із сільськогосподарського обороту великої кількості родючих земель негативно вплине на агропромисловий комплекс регіону. Навіть, коли чорнозем буде знятий і складений у бурти, щоб потім його використати. Через п'ять років продуктивність цього ґрунту знизиться на 50 %. Щоб відновити його родючість необхідно буде проводити біологічну рекультивацію за допомогою багаторічних трав та органічних добрив (де зараз ті добрива?).
При шахтному способі видобутку сланців, внаслідок складних гідрогеологічних умов, слабкої стійкості порід, спостерігатимуться значні просідання ґрунту, що теж виведе з обороту значну кількість земель.
В результаті спалювання горючих сланців в атмосферу потрапить велика кількість оксидів сірки. Вони будуть розпилюватись за розою вітрів у тридцятикілометровій зоні навколо теплової електростанції, тобто майже повністю в Олександрівському районі. Кислі дощі призведуть до зменшення урожайності сільськогосподарських культур на 15-20%, а також до значного пошкодження і загибелі частини лісів.
При спалюванні сланців буде отримано більше одного мільярда тонн попелу. З ним теж проблема. Тільки при спалюванні і перевезенні попелу в тридцяти кілометровій зоні навколо ТЕЦ на кожен гектар щороку його випадатиме більше двох тонн. Така ситуація теж вплине на врожайність сільськогосподарських культур. Попіл, діючи як абразив, знизить продуктивність тваринництва.
Розробка бовтиських сланців призведе до знищення багатьох природно-заповідних об'єктів, таких як заказники загальнодержавного значення "Редьчине”, "Миколаївський”, трьох заказників місцевого значення, п'ятьох пам'яток природи місцевого значення та одного заповідного урочища. Більше не побачимо ми занесених до Червоної книги України шуліку рудого, скопи, канюка степового, орла-карлика, борсука, багатьох рідкісних видів рептилій і комах. А чи вціліє в Олександрівському районі така рослина, як астрагал шерстисто квітковий, занесений до Європейського червоного списку? Та й ковила волосиста, ковила Лессінга, лілія лісова, корячка темно-червона, вписані до Червоної книги України теж навряд чи виживуть.
У результаті розробки горючих сланців поступово зникатимуть підгрунтові води, забруднюватимуться ріки і ставки. Стане неможливим промислове розведення риби.
Матимуть місце і значні демографічні проблеми. Зростуть міграція, смертність працездатного населення 40-50-річного віку. Збільшиться кількість мертвонароджених немовлят. Через газове та пилове забруднення у людей переважатимуть захворювання органів дихання, серцево-судинні захворювання та злоякісні новоутворення. Зміна психологічного клімату поглибить вплив на нервову систему і зумовить домінування смертності від серцево-судинних захворювань.
Я навів лише деякі висновки, зроблені вченим Миколою Сметаною, але і їх досить, щоб замислитись: можливо, не варто зараз чіпати бовтиські сланці.
Правда, спеціалісти Одеського регіонального відділення Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України розробили заходи з охорони навколишнього середовища. На думку розробників програми, в Україні створено сучасні технології і методи підготовки, спалювання і енергохімічної переробки низькопотенціальної енергетичної сировини, котрі за умови їх доопрацювання та удосконалення, можуть стати технічною основою комплексної системи безвідходної переробки горючих сланців.
Тим часом багатші від нас американці бережуть свої сланці на майбутнє, коли будуть ще досконалішими промислові технології, а вплив їх видобування і переробки на навколишнє середовище та людей стане мінімальним. Можливо, і нам ще зачекати.