Офіційний початок виборчої кампанії і реєстрація кандидатів для кіровоградців пройшли якось непомітно. Мабуть, тому, що фактичний її початок припав ще на кінець весни, коли в місті масово з’явилися портрети першого заступника голови обласної ради Олександра Шаталова. Тоді всім і стало зрозуміло: саме він буде кандидатом від влади по 99-му (колишньому сумнозвісному 100-му) округу. Річ у тому, що доти певний час мусувалася чутка, буцім Кіровоград «ощасливить» своїм кандидуванням сам Віктор Янукович (звісно, син, нинішній куратор Кіровоградщини в ПР). Дехто вже почав прикидати, яку користь із того можна отримати. Та для сина навіть добре організована однопартійцями (хто б сумнівався!) виборча кампанія, очевидно, здалася надто клопітною, тож він зайняв прохідне місце у списку, а кіровоградська мажоритарка дісталася працелюбному й ініціативному Олександру Шаталову. 

На двох кониках…

Він теж син. Тільки не в прямому сенсі цього слова. Два з гаком роки тому він прибув до Кіровограда помічником голови облдержадміністрації Сергія Ларіна і зразу ж отримав посаду першого заступника голови облради. Без батьківської (в лапках чи без?) опіки голови ОДА це було б неможливо. Як відомо, Сергій Ларін вважає себе найкращим політтехнологом в Україні, але, керуючи областю, на придумування та реалізацію всіляких проектів часу лишається обмаль, тож для цього й завели в команді Олександра Шаталова, своєрідного конструктора ширм для виборців.

Головний креативщик (одна з його ідей — креативне місто: роздута по саме нікуди, вона так і закінчилася нічим), голова благодійного фонду «Розвиток Кіровоградщини», неофіційний куратор місцевих ЗМІ, майже тотально взятих під контроль командою ПР (проти тих, хто залишився в незалежних, використовується випробувана зброя: за кожне непоштиве слово про партію чи її кандидатів — судові позови). Одна з ініціатив молодого «реформатора» — соціальні магазини — дуже сподобалася віце-прем’єру Сергію Тігіпку, який недавно відвідав Кіровоградщину. Чому б і ні? Мінімум затрат (магазини, певна річ, приватні, а трохи нижчі ціни на цукор, яйця та крупи компенсуються вищими цінами на інші товари), певні організаційні зусилля, притому скільки помпи, скільки крику й шуму, яка турбота про слабких і малозахищених! Та ще й додаткова база даних потенційних виборців (покупцям соцмагазинів оформляють картки, відповідно фіксуючи їхні адреси).

Правда, це вже зайва страховка, яка навряд чи знадобиться партії влади. Бо основний акцент у виборчій кампанії вона робить на іншому своєму піар-проекті — гаряча лінія голови ОДА. Її добре організували, там працює цілий апарат (правда, незрозуміло, для чого тоді відповідні управління облдержадміністрації?), якому справді вдається вирішувати частину проблем тих, хто звертається. Як відомо, маніпуляція свідомістю людей у цьому й полягає: частина правди і якомога більше пилу в очі. Гаряча лінія, певна річ, не чарівна паличка. Вона не змінює заскорузлу бюрократичну систему, не поліпшує її, а тільки місцями підганяє. Коли це вдається, створюється ілюзія ефективності. Але непоодинокі випадки, коли звернення повертаються до фігурантів скарг. Так, як це роками й триває.

Показовим став випадок, коли під час помпезного святкування дворіччя гарячої лінії до її керівництва публічно звернулися селяни з Новомиргородського району, які все не можуть добитися, щоб до їхнього села регулярно ходив автобус. Ні гаряча, ні холодна лінії їм не допомогли. Але абсолютна більшість ЗМІ про це скромно змовчали, зате про успіхи проекту — і зі сторінок газет та провладних сайтів, і з передач місцевих телеканалів та радіо — місто накриває злива інформації. І так — уже третій рік. Тож не дивно, що й портрети кандидатів-мажоритарників від ПР масово з’явилися з логотипом гарячої лінії та повідомленням-наполяганням, що це — одна
команда. 

Характерною особливістю кампанії стала безліч цих зображень повсюди — в транспотрі, на вулицях, у магазинах і яких завгодно публічних місцях. Портрет Олександра Шаталова почепили навіть у похоронному бюро. Мабуть, як символ того, що в Партії регіонів усе схоплено…

До речі, в самої партії, незважаючи на запевнення її очільників, на Кіровоградщині не так все чудово. В цілому (за соціологічними опитуваннями, які досі не оприлюднювалися) вона на кілька відсотків поступається Об’єднаній опозиції (у прохідній частині ПР — з кіровоградців тільки Ігор Шаров), добрі темпи зростання рейтингу в «УДАРу», достатньо прихильників, аби пройти в парламент, мають комуністи, на межі — Королевська й «Свобода». Та майже чверть виборців і досі не визначилися…

Тож партія влади й намагається посадити своїх кандидатів на найбільш рейтингового коника — авторитет голови ОДА. Редактор газети «Україна-Центр» Юхим Мармер навіть попередив читачів у своїй авторській колонці: не проголосуєте за кандидатів ПР, можуть зняти з посади «нашого дорогого» Сергія Ларіна…

Інший коник, як відомо, — гроші. Без них — ані туди, ані сюди. Звідки, питаєте, в того-таки Шаталова, молодого держслужбовця з не особливо високою зарплатнею, мільйони чи хоча б сотні тисяч? А благодійний фонд навіщо? Туди збирають гроші з багатьох підприємців, і один із найбільших реципієнтів — теж кандидат у народні депутати від ПР по сусідньому, 100-му округу, мільйонер Станіслав Березкін. Тільки на дитячі майданчики в обласному центрі він відвалив мільйон гривень. Дорогувато обходиться колишньому бютівцю дружба з ПР! А ще ж і своїх виборців треба не забувати! 

Набагато дешевше було б підтримати, скажімо, кандидата Богдана Андрющенка, який іде по тому ж самому округу самовисуванцем, колишнього заступника Ларіна, що з принципових міркувань пішов із посади. Грамотний спеціаліст, небайдужа людина, патріот, загартований і в громадській роботі, і на державній службі, аналітик, він міг би за потреби захистити і бізнес Станіслава Семеновича. Та, як відомо, навіть така форма недружби з владою у нашій країні стає неможливою. Про таких, як Березкін, досить влучно сказав кандидат від ПР по 102-му округу Олександр Єдін: «…Нам просто не притаманно бути в опозиції!» Діючий нардеп і далеко небідна людина, він уже вп’яте стартує у Верховну Раду. Очевидно, й цього разу, як і чотири попередні, його старт буде успішним.

Фронт змій?

Об’єднаній опозиції в Кіровограді, мабуть, як ніде більше, об’єднуватися було непросто. Річ у тому, що «Фронт змін» у наших краях повністю контролює родина великого підприємця Олександра Табалова, тож і політичною партією, у цивілізованому сенсі цього слова, «ФЗ» на наших теренах назвати важко. Партія Табалова, та й годі. Свого часу Олександр Табалов мав намір стати головою міста. Вважаючи гроші найважливішим аргументом, його штабісти методів не добирали. Були і дивні метаморфози з членами комісії, і «каруселі», з якими боровся місцевий БЮТ на чолі з тоді ще не скопрометованим зрадою кіровоградців нинішнім нардепом Валерієм Кальченком. Тепер же довелось об’єднуватись. Отож деякі дотепники і називають таке об’єднання фронтом змій. Правда, Валерію Михайловичу не звикати. Колись тоді ще регіонал, а нині — кримінальний злочинець Віктор Лозінський спускав його зі східців, а потому став колегою по фракції… Отака політика!

Тож не дивно, що в місті вже двічі з’являлися листівки, в яких Кальченко то ганить Табалових, згадуючи всі їхні гріхи, то хвалить молодого Табалова — Андрія, нині — кандидата в народні депутати по 99-му округу. БЮТ, звісно, відхрещується від авторства. Певна річ, така «агітація» вигідна хіба що опонентам опозиції, але ж і слабкість її об’єднання в Кіровограді очевидна. Та це не завадило Олександру Табалову спільно з Кальченком зайняти прохідні місця у списку опозиції. Видно, родина Табалових, що належить до двохсот найбагатших у країні, вирішила надійно застовпити собі місце в парламенті. 

По всіх інших округах опозиція виставила настільки слабких кандидатів, що їхній програш прогнозується апріорі. Наприклад, по сотому округу від опозиції балотується директор ПАТ «Кіровоградський механічний завод» Ольга Гранатова. Вона — депутат обласної ради вже двох скликань, але як публічна особа зарекомендувала себе хіба яскравим барвистим прикидом та епатажним рінгтоном.

Очевидно, проаналізувавши рівень і статки кандидатів, у 101-му окрузі, який і привів її свого часу в політику (межі округів, як і нумерація, трохи змінені, але серцевини територій залишилися ті ж самі), ледь не останньою зареєструвалася очільниця НДП Людмила Супрун. Якщо вона грамотно проведе виборчу кампанію і зуміє захистити результат, то має шанс обійти регіонала Віталія Грушевського, який зі свого фонду «Відродження покоління» смітить грішми наліво й направо, а висловити більш-менш складну думку може не завжди, а тим більше опозиціонера Олександра Чорноіваненка, який не має ні грошей, ні харизми. 

Багато з тих, хто зневірився і у владі, і в опозиції, шукають третю силу і бачать її в «УДАРі». Правда, ті принципи моральності, принциповості і стійкості, які декларує Віталій Кличко, стосовно очільника кіровоградського «УДАРу» звучать як лиха іронія або вдалий жарт. Колишній рухівець Анатолій Ревенко, що побував у кількох партіях, посидів у владних кріслах, встиг значно скопрометувати себе. Дуже важко назвати його політиком нової формації, однак це не завадило йому зайняти прохідне місце у списку «УДАРу». В мажоритарних округах «УДАР» виставив молодих людей, абсолютно не відомих виборцям. Повним сюрпризом серед них став хіба що Олександр Олександрович Мороз — звісно, не очільник соціалістів, а колишній помічник нардепа Кальченка…

Загалом, заручитися підтримкою виборців Кіровоградщини у п’яти мажоритарних округах сподіваються більше п’ятдесяти кандидатів. Тож боротьба розгорнулася серйозна. Тільки чи визріють за ширмою цієї боротьби такі депутати, які прийдуть у парламент не захищати свій бізнес, розподіляти ресурс, заробляти пристойну пенсію, служити партії, а змінювати на краще Україну?