Тетяна Пассек залишала Коломийщину задоволеною. Ще б пак! Прибула вона сюди, у нікому не відоме раніше урочище у селі Халепії Обухівського району на Київщині, 1932 року. Її, випускницю Ленінградського університету, наукового співробітника Інституту археології Академії наук, ніхто у науковому світі не знав. А тепер урочище Коломийщина увійде у збірники з археології, підручники, енциклопедії. Бо саме тут Тетяна виявила і дослідила два поселення трипільської культури. Шість років щоденної праці вилились у кандидатську дисертацію та книгу "Трипільська культура".

Безперечно, Тетяна Сергіївна вважала себе послідовницею Вікентія Хвойки - першовідкривача трипільської культури. Вона розуміла: зроблене Хвойкою - лише початок дослідження невідомої досі культури народу, що заселяв у сиву давнину ці краї. Інтуїція підказувала: її головне відкриття ще попереду, дослідженням поселень у Коломийщині справа не завершиться. Тому, закінчивши роботи на Київщині, не розпаковуючи валіз, прибула на береги Синюхи, у Володимирівку Новоархангельського району. То був рік 1939.

Результати розкопок під Володимирівкою перевершили всі сподівання. Археологи виявила ціле поселення. У ньому налічувалося понад двісті будівель, а кількість жителів сягала двох тисяч. Це був найбільший населений пункт, який будь-коли знаходили археологи. Причому у Володимирівці виявили не лише житло, а й допоміжні споруди: комори, приміщення для худоби, сільськогосподарського реманенту. Були й жертовники, де спалювали померлих і поминали їх.

Хочу зазначити, що давня Володимирівка існує й досі. До цього часу її мешканці знаходять на .місці стародавнього поселення черепки посуду, навіть цілий, хоча і пошкоджений, посуд. Після війни, у 1946-1947 рр., Т.Пассек ще раз поверталася у Володимирівку і продовжувала дослідження. Пізніше у докторській дисертації, скорочені варіанти якої увійшли до різних енциклопедій та монографій з археології, Тетяна Сергіївна відзначатиме, що у Володимирівці на середньому етапі трипільської культури (3600-2800 роки до нової ери) на високому рівні перебувало гончарне виробництво.

Посуд ліпився без застосування гончарного круга, на плоскій основі (пам'ятаймо: те ж саме помітив Шліман у Трої, Хвойка - у Трипіллі). Форми його різноманітні, відзначаються симетричністю. Встановлено більше 20 сортів кераміки, виготовленої з місцевих глин - ґлею. Виділяються вироби з тонкої, чудово випаленої маси, вкриті розписом в одну або кілька фарб: червоної, чорної, білої. Кераміка здобула світове визнання завдяки своїй техніці і неповторній орнаментації складними спіральними мотивами. Часто вона нанесена заглибленими смугами, що утворюють стрічки. За цією ознакою знайдена кераміка іменується культурною спірально-стрічковою або розписною.