По-перше вибрано було невдале місце для побудови. Пам’ятник планували звести на Набережній, між вулицями Карла Маркса та Острівською. Розташується він у центрі площі, якої практично ще немає. Її розмір складатиме двадцять метрів у діаметрі, що виключає можливість великих зібрань, а можливо «передбачає « витоптування трави на прилеглих газонах. Архітектори планують опустити площу на шістдесят сантиметрів нижче землі. А для того, щоб на території не збиралася дощова вода, спланували зливову каналізацію. Відверто кажучи дивне місце для пам’ятника, що потребує додаткових затрат для встановлення.

Враховуючи таку ситуації місцеві ЗМІ працювали «під замовлення» та стверджували, що архітектори чимало потрудилися над композицією постаменту, хоча за даними з достовірних джерел, над проектом не працював жоден професійний архітектор, а лише недипломовані аматори. Можливо ця обставина і спонукала проектантів обходити фахові конкурси та ухилятися від думки товариства репресованих, звинувачуючи їх в… фаховій некомпетентності. Після певних розбірок пам’ятник вирішили не опускати нижче рівня набережної та уникали проведення чергової містобудівної ради з цього питання. І це зрозуміло,бо створенно було багато питань на які дехто у місті, і їх числі автори проекту Віталій Кривенко та Григорій Савченко, не бажав відповідати.

Але іншим питанням, що непокоїть громадськість є подальша доля освяченого меморіального хреста жертвам голодомору, на місті якого місцева влада відмовила у згоді на розбудову саме на тому місті у фортечних валах, навіть звинувативши мало не у всіх гріхах тих хто його встановлював, і це не зважаючи на дозвіл отриманий не з першої спроби у цьому місті. Є велика небезпека, що ця святиня може однієї ночі таємничо зникнути.

Нині в Кіровограді ініціатором знесення освяченого меморіального хреста виступають антиукраїнські сили, що гуртуються навколо так званого Фонду Михайла Кутузова, що і облюбував саме це місце під пам’ятник своєму іноземному кумиру. Мотивація їх антиукраїнської ініціативи базується на тому, що цей загарбник і поневолювач українських козацьких земель певний час, ще до того, як отримав генеральські еполети, проходив службу та жив у місті.

За словами керівника обласного товариства політв’язнів та репресованих Віктора Полтавця рішення про перенесення меморіального хреста прийняли келійно на містобудівній раді без участі Товариства, яке з великими труднощами встановлювало дерев'яну пам'ятку за власний кошт.

Але і в цьому листопаді вшановувати жертви Голодомору прийшли до меморіального хреста на фортечних валах. Це трапилося тому, що ворушитися на місці майбутнього пам’ятника жертвам Голодомору почали менше ніж за місяць три-чотири робітники, означений мільйон коштів та музика супроводу перейшли в Кіровограді до розряду нових загадок буття. Яку музику «замовили» на мільйон? Що з бюджетною частиною коштів на частку яких зовсім не тягне бетонний обрубок на набережній, що є не пам’яттю про жертви голодомору, а виразом безгосподарності та безвідповідальності міської влади.

Анатолій Авдєєв