У селі Аврамівці, Кіровоградського району на
великому пагорбі посередині села, стоїть кам’яний чотирикінцевий
пелюстковий хрест, висотою більше метра. Самих селян дуже цікавило те,
що вони майже нічого не знають про те, хто і коли поставив той хрест.
Від часу постраждав і напис на згаданому хресті. Етнолог Олександр
Босий, коли відвідав це цікаве місце, довго вивчав його і дочекавшись
моменту, доки на хрест впало відповідне бокове світло, прочитав
рельєфний напис: « 1794 год майя 13 дня заскоки… душу раба божия…».
Напис з іменем прочитати було неможливо.
Почалися
дослідження та пошуки імені того, хто похований в Аврамівні. Саме
існування такої пам’ятки у вигляді масивного кам’яного хреста та місце
поховання на горі вказувало на шану односельців до цього козака
«війська запорозького». Хрести таких розмірів ставили козацькій
старшині або особливо заслуженим козакам. Історики висловили думку, що
саме тут може бути поховання засновника козацького поселення Авраменка,
який і дав своє ім’я цьому селу, що розрослося пізніше до сучасних
розмірів.
Потім
в результаті пошуків, в журналі «Києвская старина» за 1886 рік знайшли
публікацію Григорія Журіна про пісні, що побутували в околицях
Єлісаветграда, і які він чув від своєї бабусі. Серед цих пісень
складених невідомими авторами привернула увагу пісня «Про вдову
Аврамиху». В ній йдеться про загибель в бою сина Аврамихи. Подібну
пісню, у вигляді видозміненого варіанту « Жила вдова Аврамиха» найшли
потім і у іншій збірці. Читаючи слова пісні та вивчаючи місціну де вона
побутувала, і виходячи з того , що поруч немає інших Аврамівок,
історики і висловили думку, що в ній йдеться саме про могилу в
Аврамівні поблизу сучасного Кіровограда:
« Не плач мати Оврамихо, не вдаряй в ворожки
Поховали сина Авраменку в степу край дорожки..»
А
підсумком досліджень стало велике (бо зійшлося все село та приїхали
гості) козацьке свято. Встановили поруч дошку з словами козацької
пісні, посадили молоді дубки. Козацька старшина, що приїхала з
Кіровограда та разом з владикою Серафимом, Архієпископом
Кіровоградським та Голованіським Української Православної Церкви
Київського патріархату для посвяти в козаки, сказала: « Оце хлопці і ми
посадили свої дуби, щоб приїздити до Вас у гості вшановувати вашого
Авраменка та доглядати за дубами.» 
А
посвяту разом з місцевими козаками, прийняв і етнолог Олександр Босий,
що був генератором пошуків та ініціатором встановлення пам’ятного знаку
біля знаменитого на весь край, але здавалось хреста «невідомому»
козакові. Свято організували разом з відділом культури Кіровоградської
РДА, Могутнянська сільська рада, у складі якої перебуває нині
невеличка, але сильна козацьким духом Аврамівна, козаки
Буго-Гардівської Паланки Українського козацтва. Селяни були в
захопленні від спільно проведеної акції, бо нічого подібного в
Аврамівні ніколи не проходило. Були співи, танці, спілкування за
кулешем та козацькою чаркою. Гості любувалися чарівними Аврамівськими
краєвидами та вдихали на повні груди запашне осіннє повітря. Анатолій Авдєєв
| 
