|
|
 |
Каталог статей |
 |
Безславний сквер
Ви про такий не чули? А я вам підкажу. Він, наче апендикс до всіма
улюбленого Дендропарку, пнеться в східному напрямку, простягшись своїм
вістрям назустріч колишнім равелінам та бастіонам Фортеці. Що-що?
Говорите, він зветься Сквером Слави? Та якої там...
До
початку ХХ ст. на південному заході Кіровоград закінчувався майже
одразу за Валами і за проектованим у 1913 році Межовим бульваром одразу
починалися «латифундії» Новоолексіївки – тоді приміського села, а нині
великого приватного сектора, і там, де нині ще намагається встояти
названий вище сквер, росли які-небудь буряки чи колосилися насущні
зернові.
Перші цікаві видозміни в тутешніх маргінесах
відбулися в 1920-их рр., коли виникла потреба в цивільному летовищі
(перший аеродром Єлизаветграда знаходився у районі перетину вулиць К.
Маркса, Маланюка та Василини). І рейсом Одеса – Єлизаветград – Харків
аероплани вже літали, здійснюючи посадки та злети на місці нинішніх
зелених насаджень Скверу Слави і рядів Критого ринку. Вперше це
відбулося 25 травня 1924 року (лічіть – рівно 85 років тому!).
Проіснував даний аеродром до 1953 року, і в рік смерті Сталіна літаки
По-2, що обслуговували потреби цивільного населення, перевели на
Балашівку, оскільки старе летовище ці потреби вже задовольнити не могло
через свої скромні габарити.
Пам'ятається, комеска Титаренко
«махнув, не глядячи» трофейний німецький літак на якусь там шкапу. Те
саме відбулося і в Кіровограді: біплани По-2 влада «махнула» на коней,
перенісши на терени старого Новоолексіївського аеродрому міський
іподром. Цивілізація брала своє, і на біговищі з часом з'явилися гарові
доріжки, по яких уже гасали залізні «копитні» – спортивні
мотоциклети...
Авіаційна та спортивна слава цих місць пішла за
водою (якщо ми не помиляємося) уже в брежнєвські часи, і на заміну їй
прийшла слава гендлярська, яка успішно заснувала Колгоспний, він же
Критий ринок, розпоросившись в останні роки по всьому його периметру.
Найгіршим ефектом таких базарних метастаз може стати зникнення
титульного скверу, який уже нібито приглянула для будівництва свого
супермаркету одна контора...
Тож наша вам редакційна порада:
сходіть погляньте на нього ще раз, добренько роздивіться всі ті
неординарні рослини, які його прикрашають. У ту пору дня, коли з його
доріжок та газонів зникають бабусі зі своїм мотлохом, сквер, незважаючи
на всю свою занедбаність, має просто чарівний вигляд. І навіть
ідеологічно забарвлений обеліск на честь героїв Громадянської та
Великої Вітчизняної воєн, зведений тут за проектом скульпторів
Валентини Дяченко та Марії Короткевич і відкритий 7 травня 1977 року,
не вносить жодних дисгармонійних ноток.
До речі, доля самого
пам'ятника досі вельми туманна: хтось каже, його кудись перенесуть,
інші стверджують, що двох воїнів із мечем і гранітним, схожим на
самурайський стяг прапором за їхніми спинами просто розвернуть у
вертикальній площині – обличчям до входу в Дендропарк. Цікаво,
правда?.. Пересаджені ялинки, що росли перед «будинком з колонами», вже
додих… приживаються в новому місці. З пам'ятником однозначно буде легше
– йому-то приживатися на нових глино-/чорноземах не доведеться.
Богдан Стасюк, журнал "Ланруж"
|
| Категорія: Мої статті | Додав: graf (16.02.2010)
|
| Переглядів: 477
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
