Гоголівське училище у Кіровограді

Сьогодні в цьому приміщенні знаходиться Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки (КІРУЕ). До цього там розміщувалась загальноосвітня школа № 26. А ще раніше, з 1873 року, у цих стінах перебувало Балківське міське народне училище імені Миколи Гоголя. Щоправда ім'я видатного письменника закладу було присвоєно 1909 року у зв'язку зі сторіччям від дня народження Миколи Васильовича. Таким чином викладацький колектив і студенти КІРУЕ можуть відзначати 135-літній ювілей училища, яке переросло у вищий навчальний заклад.

До радянських часів у місті діяла розгалужена мережа народних училищ: Гоголівське, Кущівське, Биківське, Пашутінське, Соколівське, П'яте міське. Це були початкові навчальні заклади, у яких могли навчатися діти робітників, селян, ремісників, дрібних торговців. Найбільш обдаровані учні після закінчення училищ мали право вступу до земського реального училища або ж до гімназій.

Про початковий період існування Балківського народного училища даних збереглося дуже мало. Більш-менш детально відображено його діяльність саме з 1909 року, коли закладові було присвоєно ім'я Миколи Гоголя. Слід відзначити, що успішному розвиткові навчального процесу сприяла дієва допомога міського голови Миколи Іванова. Міська дума обрала його головою опікунської ради усіх училищ міста.

Очолювала педагогічний колектив училища Лідія Никифорова. Законовчителем, або по-сучасному завучем, був призначений священик Антоній Заплатін, а опікуном на засіданні міської думи обрали надвірного радника Олександра Коренка. Як бачимо, влада міста надавала великого значення навчанню дітей простого люду. І не тому, що вона була дуже гуманна. Життя вимагало. Капіталістична економіка, що бурхливо розвивалася у всіх галузях, технічний прогрес вимагали кваліфікованих кадрів. Ось чому в училищах вивчали: арифметику, читання, чистописання, співи, а також рукоділля, столярна, слюсарну, живописно-малярну справи і, ясна річ, закон Божий. Цей "предмет” вивчали учні і студенти всіх навчальних закладів. До того ж він вважався найголовнішим. Як бачимо, тодішні народні училища за обсягом навчальної програми чимось нагадують сучасні професійні училища, а за рівнем професіоналізму навіть перевищували їх.

Отже, 1909 року Балківському училищу присвоїли ім'я М. Гоголя. Це була велика честь для викладачів і учнів закладу. Адже твори письменника у ті часи були дуже популярні. До сторіччя від дня його народження в Москві видали двотомник вибраних творів Гоголя. Міська дума виділила кошти для придбання книжок. А кошти були немалі. Вартість кожного тому – один карбованець. (Для порівняння: денна платня висококваліфікованого робітника теж сягала одного карбованця).

Із того ювілейного видання було закуплено 1690 примірників. На той час у всіх училищах міста навчалося 1200 учнів, у Гоголівському – 107. Кожен з них одержав по двотомнику, так само як і викладачі. Решту накладу передали громадським бібліотекам міста.

Великою шанувальницею творчості Миколи Гоголя була завідувач училища – Лідія Федорівна Никифорова. Вона з відзнакою закінчила місцеву жіночу громадську гімназію (тепер це Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка) 1891 року, мала звання домашньої вчительки. Її дочка Євгенія, теж випускниця названої гімназії, педагогічну практику проходила в Гоголівському училищі, а потім працювала в ньому викладачем.

З приходом радянської влади система народної освіта зазнала значних змін. Старі навчальні заклади ліквідували, відкривали так звані галузеві школи (робітничі, селянські, залізничні тощо). Колишнє Гоголівське училище в роки громадянської війни було казармою і клубом, а після війни школою лікнепу, пізніше початковою, восьмирічною, останні роки – десятирічною. На початку 90-х років минулого століття для школи збудували нове приміщення. Старому, як зазначалося, – 135 років!