Серед найвідоміших архітекторів Єлисаветграда – О.Лишневський, який працював на цій посаді на рубежі ХІХ – ХХ століть. Народився Олександр Львович 140 років тому в губернському центрі Херсоні. Закінчив Одеську рисувальну школу і Петербурзьку академію мистецтв.

У нашому місті здібний фахівець створив проекти гарних, добротних будівель Пушкінського училища, громадської жіночої гімназії, хоральної синагоги, прибудову до земського реального училища. Сьогодні в них розміщуються загальноосвітня школа № 7 ім. О.Пушкіна, держпедуніверситет ім. В.Винниченка, синагога, технікум національного техуніверситету.

Особливо багато зусиль доклав Лишневський до проекту гімназії. Він був серед тих, що зуміли відстояти місце її спорудження на перетині Петрівської (тепер – Шевченка) вулиці і Театрального провулку (вул. Нейгауза). Ескіз будинку з пояснювальною запискою на 34-ох аркушах був складений 1898-го, а доробляли його в наступні роки, поки він не був остаточно затверджений у Херсоні і узгоджений керівництвом навчального закладу в Одесі. При цьому Олександрові Львовичу довелося боротися проти спроб спростити проект із метою здешевлення. Зрештою навесні 1902 року приміщення було урочисто закладено. Але до тексту таблички, вмурованої в фундамент, серед інших було вписано прізвище не цього, а іншого міського архітектора – А.Кишкина, при якому його будували.

Чому і коли О.Лишневський залишив престижну посаду і як склалася його подальша доля? Деякі дані з цього приводу знаходимо в матеріалах Єлисаветградської думи. Туди надійшов ряд скарг на дії міського архітектора з приводу надання послуг у приватному порядку. За проханням його самого і дорученням думи їх перевіряли міські управа і контрольна комісія. Останні дійшли висновку, що ця посадова особа, при окладі в 1500 крб., перебуває в тяжких матеріальних умовах і тому змушена займатися підробітком. Але це було небажаним, оскільки міський архітектор, перевантажений службовими обов'язками, не міг одночасно контролювати якість приватного будівництва як посадова особа і здійснювати його вже як фізична особа. Управа і комісія запропонували підняти зарплату міському архітекторові до 2400 крб. і "назначити роз'їзні”, заборонивши займатися приватними роботами. Оскільки Олександр Львович уже подав заяву на звільнення, було вирішено припинити перевірку висунутих до нього претензій. 17 травня 1901 року дума погодилася з цими пропозиціями. При особливій думці залишився гласний І. Макеєв, вважаючи, що управа і комісія мали виконати повністю доручення думи, завершивши перевірку скарг. На засіданні також були зачитані дві заяви на підтримку Лишневського. Група його замовників-домовласників до заслуг архітектора віднесла суттєве покращення благоустрою і вигляду міста, щирі поради забудовникам, суворість і вимогливість щодо якості споруд. Домовласники ротмістр Долинський і почесний громадянин Фірсов назвали діяльність Олександра Львовича корисною для приватних замовників, висловивши йому щиру вдячність.

Із Єлисаветграда тієї весни Лишневський переїхав до міста на Неві, де проектував переважно житлові будинки, а також приміщення навчальних закладів. Лише в дорадянський час 75 його проектів було відзначено преміями. Цікаво було б дізнатися про перелік спроектованих Лишневським будинків у Єлисаветграді за вищезгаданими замовленнями.

Навесні 1903 року єлисаветградські "Ведомости” з посиланням на журнал "Постройки” повідомили про присвоєння першої премії на конкурсі проектів панорами для Севастополя колишньому єлисаветградському архітекторові О.Лишневському.

Сергій Шевченко, газета "Справедливість"