Про те, що сьогодні на території Кіровограда зберігаються залишки земляної
фортеці під назвою Святої Єлисавети, відомо багатьом. Менше знають про подібні
військові укріплення, розташовані на теренах краю. Їх було кілька, і виникали
вона раніше Єлисаветинської, а за своєю історичною значимістю навіть переважають
її. До того ж призначення фортець було різним.
Восени 1739 року сотник Цибулівської сотні Миргородського полку Давид
Звенигородський одержав дозвіл на заселення території на лівому березі Синюхи.
Це було невипадкове рішення: по річці проходив кордон Росії з Польщею, на
протилежному березі знаходилося польське містечко Торговиця. Нове поселення
мало служити опорним пунктом між двома державами, а також сприяти відновленню
зруйнованих під час російсько-турецької війни сіл.
Засновник назвав поселення Архангельським городком. Одночасно з ним козаки
полку під керівництвом полковника Василя Капніста за проектом
інженер-підполковника Данила де Боскета збудували тут укріплення для захисту
запорозької землі від нападів польської шляхти. Будівництво фортеці завершилося
1742 року. Вона мала форму неправильного п'ятикутника. На території фортеці
було до 300 будинків, церква, торговельні лавки, ремісничі цехи, млини.
Про часи існування Архангельської фортеці документальних даних не маємо. Але
академік Петербурзької академії наук Й. Гільденштедт, який очолював наукову
експедицію у Єлисаветинську провінцію1774 року, укріплення згадує. Отже, воно
проіснувало щонайменше 40 років. У кінці XVIII ст. фортеця втратила своє
призначення і була ліквідована. На її місці виріс населений пункт під назвою
Новоархангельськ…
…Другою за часом заснування була Новомиргородська фортеця – 1753 рік. До цього
тут знаходився козацький зимівник Трисяги, який поступово розрісся у слободу,
до якої перебралися вихідці із Миргорода Полтавської губернії. Вони назвали
містечко Новомиргородом. Після утворення Нової Сербії у Новомиргороді
розмістився штаб гусарського полку І. Хорвата. Той і розпочав будівництво
укріплення.
Фортеця, споруджена на лівому березі Великої Висі, мала форму правильного п'ятикутника,
до двохсот метрів кожен кут у поперечині, оточеного земляним валом і сухим
ровом з двома воротами. На території фортеці знаходилися дві церкви – мурована
і дерев'яна, будинок Хорвата, штаб полку. Навколо укріплення правильними
вулицями розташувалися будинки мешканців – офіцерів, купців, ремісників.
Проіснувала фортеця ймовірно до 1820 року, коли Новомиргород підпорядкували
військовому відомству…
…У другій половині XVIII ст. для зміцнення південних кордонів царський уряд
біля злиття річок Помічної і Грузької з Чорним Ташликом, де знаходився
козацький хутір Фурманів, розпочав будівництво фортеці під назвою Павлівська.
Фортеця мала два укріплення: одне чотирикутної форми, оточене майданом, за яким
з двох боків було поселення із 150 хатами; а друге – Чорноташлицьке –
розташоване на протилежному березі Чорного Ташлика.
У січні 1769 року татари напали на фортецю і повністю зруйнували її. З попелу
піднімалися поселення. Їх об'єднали і назвали посадом Павлівським. (Тепер
Новоукраїнка). Перший будинок на території колишньої фортеці з'явився 1824
року. У ньому розміщувалася міська лікарня.
З усього сказаного вище можна зробити висновок: не фортеці давали початок
населеним пунктам Новоархангельську, Новомиргороду, Новоукраїнці та
Єлисаветграду, а навпаки. Призначення фортець – захищати людей, а не голий
степ.
