Пам'ятників тваринам від людей у світі та й в Україні загалом багато.
Є пам’ятники крокодилам та коням і левам. У Парижі – сенбернарові Баррі, який
рятував заблукалих у горах мандрівників. В Англії – голуби, що принесли звістку
про аварію субмарини й урятувала цим життя підводникам. У нашій державі стоять
монументи й монументники і котові, і бугаям та коням, і навіть свині.
А от у Кіровограді, як не дивно, але найрозповсюдженішою
твариною є… пантера. Двоє представників цієї породи кошачих розмістилися поруч
із кібернетичним коледжем та першою міською дитячою поліклінікою. Хоча не всі
люди чомусь їх доброзичливо сприймають, час від часу здираючи з велетенських
кішок шматки металу. І здерли-таки весь. Довгий час пантери світили оббілованими
тілами, поки нарешті їх не здогадалися пофарбувати у їх природний
колір.
Інші звірі в основному «лазять» по стінам різних міських будівель.
Із будинку, де колись був продовольчий магазин, а нині знаходиться супермаркет
побутової техніки "Ельдорадо”, – спускаються скульптури-змії. У тій будівлі до
1917 року, кажуть, була аптека. Але ймовірно, що змії на стінах – то не данина
традиції, яка пов'язує аптекарську справу із цими плазунами. Є зовсім інша, та
більш вірогідна версія. В зубах зміїв яблука, а це свідчить про спокусу та те,
що й у будинку був звичайний бордель, Та от свідків немає, бо було те ще до
революційних змін в стосунках між статтями та класами 1917 року. Хоча ці змії –
не пам'ятник, та все ж подібного увіковічнення, якого заслужили, як і леви, чиї
ліплені голови прикрашають фасади будинків на вулицях Шевченка та Декабристів у
Кіровограді.
 Однак небагатьох тварин сьогодні шанують у Кіровограді. Раніше
їх любили більше, зважаючи на більшу кількість пам'ятників та архітектурних
прикрас, присвячених їм, у минулому. Мало хто це пам'ятає, та кажуть, що на
трубі колишньої броварні Зельцера знаходився виліплений ведмідь, який обома
лапами тримав кухля з якого пивом. На вході до виставки досягнень народного
господарства, яка була колись знаходилася в парку Перемоги, стояли скульптури
корови й коня. А з будинку на вулиці Декабристів, 4 на перехожих зиркали міфічні
дракони. У колишньому сквері Богдана Хмельницького (нині сквер
Центральний) була повчальна скульптура – місток із двома цапками. Цапи зникли
разом з Богданом Хмельницьким, бо за радянської влади вони не могли бути
сусідами товаришу Леніну, камінь з зображенням якого поставили на місці
зруйнованих поруч двоповерхівок у 1970 році. А ще був знаменитий "Хлопчик з лебедем”, який знаходився
в парку Ковалівському. Подібні фонтани з лебедями були і на центральній площі
міста. Простояли вони там довго, а в дев'яності роки минулого століття кудись
відпливли на хвилях тогочасних суспільних зрушень.
На площі, що нині носить ім’я Богдана
Хмельницького стояв «тваринний пам’ятник» - оленеві, але з перебудовою всього
навколишнього олень, як і інші представники фауни, також таємниче зник. А в
тому, що приблизно там з’явився пам’ятник гетьману Богданові щось є містичне, бо
саме олень був символом козацького Буго-Гарду у ХVІІІ столітті до приходу в наш
край російської колонізації, про що свідчать старовинні
печатки.
Кам’яний звіринець Кіровограда до 1917 року існував лише
на трубах та стінах міста, а людські персоналії у
скульптурі були повністю відсутні. Така от була «тваринна суть» у скульптурному
минулому міста. Є загадкою досі, чому бувкнули про місто, як маленький
Париж. Кам'яний звіринець Кіровограда зараз не має ніякої
стабільності, як і все інше у місті. Був період коли в кінці 80-х років
з’явилися скульптурки кота, собаки, півня та віслюка з «Бременських музикантів»,
але й вони «від мандрували»… 
Анатолій Авдєєв
|
