Златопільське училище було підпорядковане започаткованій тоді дирекції училищ Київської губернії. Першим її штатним наглядачем став Антон Антонович Каливода, призначений з числа кімнатних наглядачів Київської гімназії.

Для виконавців була опублікована й розіслана програма, яка визначала курс навчання, предмети викладання, кількість учителів тощо. 

Перші три класи училища повністю відповідали нижнім трьом гімназійним класам, а четвертий був організований для тих молодих людей, які б хотіли обмежитися меншою, ніж гімназійна, але закінченою освітою. 

40 учнів з пансіону Вільєтті розподілили по трьох класах училища, хоч мешкати вони залишились у Вільєтті. Самого Вільєтті було призначено викладачем французької мови. Відповідно до розпорядження попечителя пансіон Вільєтті повністю підпорядковувався штатному наглядачеві училища.

За складеним 15 вересня 1836 року списком вихованців пансіону їх значиться всього 50 осіб. 

Акт урочистого відкриття училища був призначений на 28 серпня 1836 року. До цієї події у Златопіль прибув попечитель Київського Навчального округу Фон Братке.

Спочатку було зачитано офіційні документи, які стосувалися відкриття училища. Потім учитель Вільбос виголосив російською, а Вільєтті – французькою промови до вихованців та їхніх батьків. Златопільське повітове дворянське училище почало діяти. Вже в листопаді для його підготовчого класу було відкрито приходське училище в окремому будинку, який пожертвував той же Лопухін. Протягом трьох років у нього вступило 39 учнів, а в саме Повітове Дворянське – 123 учні. За класами учні Дворянського училища були розподілені так: у І – 75 учнів, у ІІ – 40, у ІІІ – 9.

Перший навчальний рік безумовно вимагав від усіх працівників училища посиленої діяльності, спрямованої не лише на облаштування навчальної та матеріальної бази, а й на виховну діяльність, в першу чергу з нагляду за вихованцями, які жили на квартирах.

У житті училища всебічну участь брав почесний наглядач (Лопухін), який нерідко засідав на педагогічних радах. Він же здійснював і постійну фінансову підтримку. Крім того, Лопухін взяли на себе значні витрати на облаштування благородного пансіону на 60 вихованців, який було відкрито незадовго після відкриття училища з метою подолання труднощів у розміщенні учнів на приватних квартирах.

Результати ревізій свідчать про належну організацію навчально-виховного процесу в училищі. Так, у протоколі педагогічної ради 28 червня 1837 року відзначалося: "Педагогічне засідання визначило: відвідини п.п. Попечителем Київського Навчального Округу й Директора Училищ Київської губернії даного училища, оголошені ним подяки за належний порядок і впорядкованість Златопільського Училища та за виявлені учнями успіхи в науках, а також все у прошнурованих книгах виявлено правильно і сходиться, внести до журналу цього Педагогічного засідання".

Слід зауважити, що лише протягом перших двох років спостерігалася часта змінюваність штатних наглядачів, що негативно позначалося на роботі пансіону. Однак з призначенням наприкінці 1840 року в.о. наглядача С.Должанського справи в училищі й організованому при ньому пансіоні пішли на краще. Нарешті він добився того, що в жовтні 1863 року надійшов дозвіл Міністерства Народної освіти перетворити 4-й клас училища в гімназичний клас з правом вступу до 5-го класу гімназії без екзаменів. Таким чином, Златопільське Дворянське Училище одержує за рівнем організації навчального процесу статус прогімназії.

1861 року училище з дозволу вищого керівництва відзначало свій двадцятип’ятирічний ювілей, у торжествах якого взяла участь і громадськість міста.

А вже навесні, 6 травня 1868 року вийшов Височайший Указ про перетворення училища відповідно до нового статусу 1864 року в чотирикласну класичну прогімназію, про що було оголошено на урочистому зібранні 29 червня 1868 року. Попечитель округу генерал-майор Антонович, який був присутній при нагородженні власноручно підписав журнал цього акта.

Олена Король, українознавець