|
|
 |
Каталог статей |
 |
Перспективи нового перейменування
З
початку 1990 року громадськість Кіровограда періодично звертається до
актуальної в часи національного відродження теми перейменування
заідеологізованих радянських назв, головним пунктом якої є зміна
нинішньої назви міста.
У цьому контексті подальший шлях розвитку
вбачається в двох напрямках: поверненні місту первинної назви
Єлизаветград (із перевагою варіанта з архаїчним російським правописом —
Єлисаветград), або створенні абсолютно нової.
Перша пропозиція
зустрічає опір національно-патріотичних кіл, які вважають неприпустимим
повернення місту імені російської імператриці і відкидають аргументи
про суттєвість зв'язку назви Єлизаветград із святою. Друга приречена на
обережне сприйняття через свою неминучу штучність і нібито слабкість
зв'язків із історичним минулим міста.
Серед пропонованих варіантів нової назви є такі:
Тобілевичі
— Назва запропонована письменником Юрієм Мушкетиком на честь родини
видатних українських діячів театральної культури, братів Івана (Івана
Карпенка-Карого), Миколи (Миколи Садовського) та Панаса (Панаса
Саксаганського) Тобілевичів, за безпосередньої участі яких 1865 року в
місті було створено спершу аматорську, а 1882 року і першу в Україні
професійну театральну трупу);
Новокозачин — Назву запропонував
місцевий краєзнавець Юрій Матівос у пам'ять про Новокозацьку слободу, в
якій квартирував Новослобідський козацький полк);
Дописувачі
кіровоградських газет (зокрема, щотижневика «Вечірня газета»)
пропонували цілу низку найрізноманітніших назв, пов'язаних із
географічним розташуванням міста (Інгульськ, Інгулоград; Степоград,
Золоте Поле, Златопіль), його історичною минувшиною (Слов'янопіль;
Новий Ґард — від поселення запорізьких козаків на Південному Бузі та
Буго-ґардівської паланки, на території якої знаходилася Фортеця св.
Єлизавети; Лелеківськ, Великі Лелеки — від назви зимівника і нинішнього
передмістя Кіровограда); умовно-позитивні (Долеград, Доброград,
Перлинодар);
На окрему увагу заслуговують ще два запропоновані
варіанти: Байгород (за однойменною новелою 1927 р. уродженця
Кіровоградщини, Юрія Яновського, у котрій він змалював охоплене
громадянською війною місто, прототипом якого виступив Єлизаветград) і
Кучмань, не без апломбу та сарказму висунута редактором колись
виходившої друком кіровоградської «Просто газети» А. Авдєєвим
(стверджувалося, що назва навіяна новочасним Кучманським шляхом, що
пролягав західною частиною нинішньої Кіровоградської області і
починався саме в околицях міста та назвою місцини у народі).
Скіфопіль за пропозицією псевдонаукового історика з Кіровоградщини (Скіфопільщини) Сергія Плачинди.[1]
Грушевське на честь Михайла Грушевського, голови ЦРУ.[2]
Шевченкоград [3]
Центральноукраїнськ [4]
Лелекинськ за іменем козака Лелеки, який заснував одне з передмість. [4]
Горицвіт, "Майдан"
|
| Категорія: Мої статті | Додав: graf (26.02.2010)
|
| Переглядів: 533
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
