| За поданням Громадської ради на
сесію Бобринецької міської ради було винесено і депутатами ухвалено
рішення про встановлення пам’ятника Л.Троцькому, це мене вкрай
здивувало. Більше того – це мене дуже збентежило. Як у ХХІ сторіччі, у
демократичній країні, яка збирається стати членом Євросоюзу, можна при
здоровому глузді і повній пам’яті повертатись до часів панування
комуністичної чуми, яка, як відомо, нічого доброго, крім політичного
терору, репресій, винищення українського народу голодом не принесла?!
Як це можливо – приймати рішення,
не дослідивши питання? Чому не була утворена топонімічна комісія, до
складу якої повинні входити історики, інші спеціалісти, і яка мала би
вивчити дане питання? Чому ніхто з чиновників міськради не видрукував,
хоча б із Інтернету, чи енциклопедії довідку про особу Л. Троцького,
щоб депутати мали уявлення, ЩО САМЕ вони ухвалюють?
Невже мало в нашому місті згадок
про Дзержинського, Кірова, Калініна, Воровського, Маркса, Єнгельса,
Луначарського, 50-річчя жовтня, комсомолу? Якщо депутати не можуть
дослухатися до слів нашого Президента, який закликав «одягнути Україну
у чисту сорочку і прибрати з її тіла символи тоталітарного режиму», то
хоча б спробували виконувати укази глави держави.
Бо що ми будемо розповідати нашим
дітям і онукам про пам’ятники, назви вулиць, які носять імена тих, хто
топив Україну в крові, хто всима силами старався перетворити нас на
рабів, хто прагнув винищити все українське, забирав у нас мову,
паплюжив нашу історію?
Молоде покоління, що виросло вже
за часів незалежності, не розуміє, чому назви вулиць та пам’ятники
катам по сьогодні «живуть» на території Ураїни. Як пояснити дітям, чому
в нас немає пам’ятника Тарасу Шевченку, а дотепер стоїть пам’ятник
Леніну?
І от тепер ще й Троцького
увіковічнимо?! Людину, яка є автором поняття «диктатури пролетаріату»,
людину, яка безпосередньо винна у розв’язуванні громадянської війни,
політика, який знищував всіх, хто думав інакше, хто був проти
революційно-більшовицьких ідеалів, який категорично негативно ставився
до України, який є автором перших концтаборів і причетний до голодомору
1921-1922 років!
Мене беруть сумніви, що це
додасть нам купу туристів, які тільки й чекають, щоб приїхати
подивитися на батьківщину «червоного Бонапарта». А якщо згадати, що
окрім сумнівного інтересу до пам’ятника Л. Троцькому, Бобринцю більше
нічим зацікавити вимогливого туриста: ні добрих доріг, ні готелів, ні
ресторанів, ні обладнаного краєзнавчого музею, ні збереженої
архітектури, навіть упорядкованих пам’яток, пов’язаних з іменами
корифеїв українського театру немає! – то ще більше дивує позиція
депутатів. Що ще дивного в діях влади, так це слова міського голови
Л.Кравченка, що окрім пам’ятника, в музеї рідного краю буде надано
місце для висвітлення життя та діяльності Троцького.
Чому б їм не схаменутися і не
відмінити своє ганебне рішення про встановлення пам’ятника? Краще один
раз перепросити у своїх земляків, ніж щоразу червоніти і кліпати перед
всією країною, а то й цілим світом.
Хоча…Можливо, знайдеться кілька бажаючих подивитися на диваків, які ставлять пам’ятники своїм мучителям...
Та чи це аж так збагатить міський бюджет?
Юрій Вербовий, голова Бобринецького осередку Спілки Української Молоді в Україні.
| 
