"ВЕСЕЛІ БОКОВЕНЬКИ”
 За 14 км на північний схід від районного центру
м.Долинська, у тому місці, де річка Боковенька перетинає балку Скотовату, між селами Зелений Гай та Іванівна, 125 років
тому з’явилися перші лісові насадження. За народними переказами у цих місцях в
давні часи проходив чумацький шлях. На правому березі річки Боковеньки чумаки
зупинялися на нічний спочинок, вечеряли і весело реготали. З тих часів це місце
і отримало назву "Веселих Боковеньок”, а закладений 125 років тому Миколою
Львовичем Давидовим парк став у наші часи Державним дендрологічним парком
"Веселі Боковеньки”.
Дендрологічний парк "Веселі Боковеньки” вважається
одним з кращих зразків садово-паркового мистецтва того періоду. Вже в перші
десятиріччя своєї історії парк незмінно викликав подив багатьох відвідувачів
своїми дивовижними і різнобічними пейзажами, створеними поєднанням екзотичної
рослинності, водних гладей річки ставків з типовими
степовими картинами – ділянками цілини, білими мазанками під солом’яними
покрівлями на фоні голубого безхмарного українського неба.
Сьогодні важко уявити, що колись серед посушливого
південного степу не було жодного деревця. Тепер же парк площею 109 га, який органічно
увійшов в загальну територію дослідного лісового господарства "Парк "Веселі
Боковеньки”, має вигляд оази у цьому ж степу. Розташований він на пологих
схилах річки Боковеньки і балки Скотоватої.
Переважаючі грунти – малогумусний
чорнозем потужністю від 1 до 70
см в залежності від крутизни схилів. Кліматичні умови
характеризуються різними перепадами температур від + 39 градусів влітку до –37
градусів взимку, посушливими вітрами і нестачею ґрунтової вологи, що значною
мірою позначається на стані деревно-чагарникової рослинності. У зв’язку з цим при закладанні парку використовувалися
дерева, які б могли витримувати тривалу нестачу вологи в грунті.
Все це зумовило те, що парк, незважаючи на свій вік, граничний в умовах степу
для багатьох дерев, до цього часу не втратив своєї привабливості.
 Парк було засновано Миколою Львовичем
Давидовим у 1893 році. Напередодні вікового ювілею постановою Кабінету
Міністрів України від 28 вересня 1993 року парку присвоєно ім’я М.Л.Давидова,
на його честь на адміністративному будинку відкрито меморіальну дошку.
Походив М.Л.Давидов з
дворянської сім’ї середнього
достатку. Ще студентом він уважно вивчав садово-паркове мистецтво. Після
здобуття юридичної освіти протягом десятиліття мандрував по Росії і багатьох
зарубіжних країнах, побував в Австрії, Франції, Італії, Німеччині, Данії,
Англії. Створити свій унікальний парк – це була мета його життя. Протягом
багатьох років Микола Львович скуповував і завозив до с. Іванівки
саджанці й насіння цінних деревних та чагарникових  порід з усього світу.
Отримавши можливість управління маєтком, М.Л.Давидов оголосив конкурс на кращий проект пару. Перевагу
було віддано проекту талановитого художника-пейзажиста І.В.Владиславського-Падалки.
Протягом двох сезонів, 1891-1892 рр., проект уточнювався і переносився в натуру.
Закладка парку була здійснена в 1893-1903 рр. В роботі із закладанням парку
брав участь відомий парко знавець А.Е.Регель, консультували роботи академік
Г.М.Висоцький і знаний дендролог Е.П.Вольф.
Парк пережив буремні роки Жовтневої революції і
громадянської війн. В 1923 році на базі парку була створена дендрологічна
дослідна станція Всеукраїнського управління лісами, яка через сім років стала
опорною базою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і
агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького. Цього ж року Микола Львович став першим
директором свого дітища, по справжньому переймався долею парку, піклувався про
кожне дерево, кожну квітку. Основними напрямками роботи станції були
акліматизація і виведення нових порід дерев та чагарників для заліснення
Кіровоградської, Херсонської, Дніпропетровської та інших степових областей
України.
22 жовтня 1940 року уряд України оголосив
дендропарк "Веселі Боковеньки” державним природним заповідником
республіканського значення і підпорядкував його Управлінню по заповідниках.
Під час
війни 1941-1945 рр. парку було завдано значної шкоди – фашисти знищили понад
150 рідкісних екземплярів дерев, пограбували наукове обладнання, спалили багату
бібліотеку. Ще до цього часу подекуди в парку, як німі свідки сподіяного ними,
стоять спотворені дерева.
 Зустріч з парком розпочинається зі
старовинних (у 2006 році реконструйованих) цегляних воріт – однієї з небачених
споруд, що залишились з часів заснування парку. На їх правому боці закріплена
меморіальна дошка з назвою і датою заснування парку, взятою під охорону
держави.
Основною композиційною віссю парку є річка
Боковенька та тимчасовий водотік по балці Скотоватій,
що впадає в неї. Вздовж осі парку розташовані штучні водойми – озера "Золота
рибка”, "Кит” та "Великий став” з островом.
Композиційний центр парку – галявина, розташована
на прирічковому схилі, яка обмежується в нижній частині звивом річки
Боковенька. У верхній частині галявини знаходиться адміністративне приміщення і
партер з фонтаном та квітниками. Тут же беруть початок п’ять віялоподібно розміщених пейзажів, кожен з яких
є дивними витвором природи і людської фантазії. Ці пейзажі вимальовуються на
фоні глибокої перспективи степових ландшафтів і є поєднанням дерев, галявин та
мальовничих водойм: сувора краса півночі, пейзаж середньоруських
рівнин з традиційною білою берізкою, український пейзаж із затишним ставком та
вербами.
У лісових балках – цілий склад мальовничих
ставків. Є тут озеро "Кит”, назва якого пішла його форми і від того, що у свій
час в його головній частині бив фонтан висотою 21 метр.
 Дерева у парку доповнюють одне одного. При
цьому виявляється краса як кожного з них, так і в поєднанні з іншими. У парку
вперше на Україні було майстерно використано прийом гри світла і тіні. Та сама
картина в різний час дня виглядає по різному – такий ефект досягається тим, що
по-різному падають тіні.
Сам дендрарій розмістився на пологих схилах річки
Боковенька та степової балки Скотоватої і займає 109 га, а вся площа, разом з
лісовими масивами та селекційно-промисловими посадками становить 535 га. У лісах завелась
дичина, якої раніше тут, серед вологого степу, ніколи не бачили. Є у "Веселих
Боковеньках” і дві ділянки цілинного степу.
Ботанічна колекція парку представляє флору усіх
континентів земної кулі. На кожному кроці постають перед відвідувачами екзоти,
познайомитись з ними допомагають таблички з описом кожного дерева. Єдине на
Кіровоградщині гінкго-дволопатове – реліктове дерево
доісторичної епохи, яке з’явилось
на нашій планеті 350 млн. років тому, далекий родич сосни та ялини. В нашу
країну дерево потрапило у 1809 році. У висоту гінкго
досягає 30-40 м,
а в діаметрі – 4,5 м.
 Яловець ірландський, окремі гілки в якого
ростуть вгору у вигляді колонок. Виходець з Північної Америки, зараз уже
100-річний дуб великоплідний, якого М.Л.Давидов
виписав із розсадника Вільморена (Франція). Ялина
колюча (срібляста) родом з Північної Америки, у парку є три види цього хвойного
дерева – із зеленою, блакитно-білявою і блакитно-зеленою хвоєю. Вони майже
щороку плодоносять, шишки дозрівають до кінця серпня.
Добре почуває себе тут також платан західний,
завезений на Україну з Північної Америки ще в 1809 році. Серед листяних порід
це дерево займає, за декоративністю, одне з перших місць. Воно добре
плодоносить і швидко росте.
 Унікальний представник хвойних третинного
періоду – теплолюбний болотний кипарис. Неподалік знаходяться зарості досить
декоративного чагарнику – ялівцю козацького, а далі – бундук
канадський, липа маньчжурська, горобина грецька, зіновать
австралійська, катальпа прекрасна, тюльпанне дерево з дволопатевими листками,
каркас голий. Побачите ви тут і дуб північний (червоний), кедр європейський,
тис ягідний, таволту Ванчутта,
софору японську, магнолію падуболисту, бузок
китайський, оцтове дерево, горіх чорний. Переходиш від дерева до дерева, з алеї
в алею і таке враження, ніби слухаєш чарівну казку.
 Колектив лісового дослідного господарства
займається в основному селекцією, сортовипробуванням і агротехнікою
горіхоподібних порід, селекційно-генетичними дослідженнями рідкісних дерев і
чагарників, переселених з різних куточків земної кулі.
Поряд з парком розташувались великі колекційні
ділянки, де велися і продовжуються нині селекційні пошуки. Гордістю
господарства є чотири форми дубу, виведені на його базі професором С.С.П’ятницьким, який ще в передвоєнні роки провів у "Веселих
Боковеньках” близько 100 тис. схрещувань різних форм дубів. Дуби П’ятницького стійко переносять як спеку, так і сильні
морози. Значним був внесок господарства у селекцію грецького горіха.
У морозному 1929 році в парку загинуло чимало
горіхових дерев, вціліли лише 800. Андрій Петрович Єрмоленко відібрав сто тисяч
плодів і висіяв їх. Одержавши сіянці, селекціонер залишив 7 тис. найбільш
морозостійких: 4 тис. для закладання елітного саду і 3 тис. – для створення
ділянки дослідних культур.
Згодом, вже після війни, професор Щепотьєв виділив 250 найбільш зимостійких дерев і розвинув
далі селекцію волоського горіха. Внаслідок цього межі культури останнього на
Україні значно розширилися, експериментальні посадки з’явилися навіть під
Москвою і північніше від неї.
 Селекціонери вивели досить цікаві гібриди
горіха, що відзначаються значною посухостійкістю та морозостійкістю, дають
високі врожаї плодів.
Більше 70 років тому вперше на Україні розпочато у
"Веселих Боковеньках” роботи з селекції фундука. Фундук (ліщина велика)
культивується у субтропічній зоні. Цінність його плодів спонукала селекціонерів
до розширення географії його поширення. Тут отримано багато нових сортів
фундука, які за якістю горіхів не поступаються горіхам південних сортів, а за
посухостійкістю і витривалістю – переважають їх.
За більше як 125 років життя парк "Веселі
Боковеньки” значно збагатив свій видовий і формовий склад дерев та чагарників.
Якщо після створення тут налічувалось 240 різних видів і форм дерев та кущів,
то зараз, за даними деяких авторів, -- більше 900. Нині адресу "Веселих
Боковеньок” знають у багатьох країнах світу – в Болгарії, Угорщині, Польщі,
Чехії, Бельгії та Франції.
http://www.dolinskayarda.org.ua/
| 
