Відділ рідкісної книги обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського поповнився унікальною працею доктора історичних наук, генерального директора Культурного центру України в Москві Володимира Мельниченка "Шевченківська Москва". Її 768 сторінок розповідають загалом про понадмісячний період, який за п'ять приїздів 1844, 1845, 1857 та 1858 років провів у Білокам'яній Кобзар.
Поет з цікавістю "любувався красенем Кремлем", "розглядав то церкви, то собори", "блукав по закарлючних вулицях", "знайомився з московською вчено-літературною знаменитістю", "зустрів таких людей, що й упродовж кількох років не довелося б зустріти", "місив московську грязюку", "пережив хвилини, що навік залишаться серед найсвітліших спогадів". Тут він пише відомий твір "Чигирине, Чигирине…", зустрічається з А. Марковичем, М. Максимович, В. Рєпніною, М. Щепкіним, А. Мокрицьким, О. Станкевич, знайомиться з декабристом Волконським, неодноразово чаює в давніх і нових знайомих, зокрема у почесних громадян міста Варенцових. Востаннє береги Москви-ріки Тарас Шевченко покинув 6 вересня 1859 року, виїхавши до Санкт-Петербурга.
…27 - 28 квітня 1861 року по дорозі в Україну прах поета привезли на московський Миколаївський залізничний вокзал, звідти у супроводі процесії - Цвєтним, Страсним, Тверським, Нікітським бульварами через шість кілометрів до церкви св. Тихона на Арбатській площі. Через століття у Москві з'явиться набережна Шевченка, ще через три роки - пам'ятник йому перед готелем "Україна". 2007 року Культурний центр України в Москві звернувся з листом до президента В. Ющенка з проханням, щоб той під час зустрічі з російським колегою В. Путіним поставив питання відкриття в столиці федерації меморіальної дошки поету, пам'ятного знака на місці храму, де 1861 року над прахом Кобзаря відбулася панахида, і пам'ятника Т. Шевченку та М. Щепкіну. Але, як пише автор книги, той лист, пройшовши бюрократичну ієрархію, через чотири місяці повернувся до центру з рекомендацією вирішувати питання безпосередньо з російською владою. На звернення ж центру до департаменту Міністерства культури в РФ прийшла відповідь, що пам'ять Кобзаря і без того була гідно пошанована в радянські часи…
За цих умов Український культурний центр на Арбаті відкрив меморіальну кімнату Т. Шевченка і М. Грушевського в приміщенні магазину "Українська книга", проводить конкурси серед учнів і студентів федерації, влаштовує зустрічі з відомими діячами культури (В. Івченко, О. Петренко, А. Паламаренко, Б. Ступка, Н. Матвієнко, П. Мовчан, квартет "Явір"), виношує ідеї створення фільму "Кобзар в Москві", шевченківських екскурсійних маршрутів столицею Росії, всенародного походу 2011 року шляхом перепоховання поета (де б місто на семи пагорбах стало ключовим етапом на російському відрізку), встановлення біля центру пам'ятника молодому поету (яким він вперше прибув до Москви), видання книги про нього в серії "ЖЗЛ", реалізація згаданих пропозицій 2007 року.
Додамо, що автор дослідження, жанр якого визначив як енциклопедія-хроноскоп, В. Мельниченко за вісім років роботи на чолі Українського культурного центру видав у Москві книги "Тарас Шевченко: Моє перебування в Москві", "На славу нашої преславної України (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)", "Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті", "Арбат очима українця", "Тарас Шевченко: мій великий друг Щепкін" українською мовою. За перші дві минулого року йому присвоєно національну премію України ім. Тараса Шевченка.

Сергій ШЕВЧЕНКО,
кандидат історичних наук.