З початку 90-х років ХХ сторіччя громадськість Кіровограда періодично звертається до актуальної в часи національного відродження теми перейменування заідеологізованих радянських назв, головним пунктом якої є зміна нинішньої назви міста.
У цьому контексті подальший шлях розвитку вбачається в трьох напрямках: поверненні місту первинної назви Новокозачин, імперської назви Єлизаветград (із перевагою варіанта з архаїчним російським правописом — Єлисаветград), або створенні абсолютно нової.
Перша пропозиція зустрічає опір політичних сил, орієнтованих на Росію, яким вдалось, використовуючи низький рівень загальної освіченості депутатського корпусу міської ради, лобіювати варіант «Єлисаветград». Другій пропозиції, в свою чергу, протидіють національно-патріотичні кола, які вважають неприпустимим повернення місту імені російської імператриці і відкидають аргументи про суттєвість зв'язку назви Єлизаветград із святою. Третя приречена на обережне сприйняття через свою неминучу штучність і слабкість зв'язків із історичним минулим міста.
Серед пропонованих варіантів нової назви є також наступні:
Тобілевичі — Назва запропонована письменником Юрієм Мушкетиком на честь родини видатних українських діячів театральної культури, братів Івана (Івана Карпенка-Карого), Миколи (Миколи Садовського) та Панаса (Панаса Саксаганського) Тобілевичів, за безпосередньої участі яких 1865 року в місті було створено спершу аматорську, а 1882 року і першу в Україні професійну театральну трупу);
Дописувачі кіровоградських газет (зокрема, щотижневика «Вечірня газета») пропонували цілу низку найрізноманітніших назв, пов'язаних із географічним розташуванням міста (Інгульськ, Інгулоград; Степоград, Золоте Поле, Златопіль), його історичною минувшиною (Слов'янопіль; Бугогардівськ або Новий Ґард — від поселення запорізьких козаків на Південному Бузі та Буго-ґардівської паланки, на території якої знаходилася Фортеця св. Єлизавети; Лелеківськ, Великі Лелеки — від назви зимівника і нинішнього передмістя Кіровограда); умовно-позитивні (Долеград, Доброград, Перлинодар);
На окрему увагу заслуговують ще два запропоновані варіанти: Байгород (за однойменною новелою 1927 р. уродженця Кіровоградщини, Юрія Яновського, у котрій він змалював охоплене громадянською війною місто, прототипом якого виступив Єлизаветград) і Кучмань, не без апломбу та сарказму висунута редактором кіровоградської «Просто газети» А. Авдєєвим (стверджувалося, що назва навіяна новочасним Кучманським шляхом, що пролягав західною частиною нинішньої Кіровоградської області).
Скіфопіль за пропозицією історика з Кіровоградщини (Скіфопільщини) Сергія Плачинди. Грушевське на честь Михайла Грушевського, голови ЦРУ.
Шевченкоград, Центральноукраїнськ, Лелекинськ за іменем козака Лелеки, який заснував одне з передмість.
Ексампей — сакральне місце Великої Скіфії, яке, за переказами Геродота, розміщувалось саме на території сучасної Кіровоградської області. Цей варіант відстоює голова Кіровоградської обласної організації «Молодий Народний Рух» Дмитро Сінченко.
Вже двічі (у 1991 та 2001 роках) проводився міський референдум по перейменуванню міста. Однак перейменування не вдавалось.
22 жовтня 2008 року депутати кіровоградської міської ради проголосували за проведення референдуму щодо повернення місту однієї з історичних назв — Єлизаветград (остаточний варіант правопису назви міста, як і те, чи будуть запропоновані інші варіанти його нової назви, належить вирішити Топонімічній комісії при міськраді). Провести референдум було заплановано одночасно з достроковими парламентськими вибороми[5], однак оскільки рішення про проведення дочасних парламентських виборів ухвалено не було, наразі місцева влада має визначитись з подальшою долею і перспективою проведення подібного референдуму.
За матеріалами Вікіпедії
| 
