Ні для кого не секрет, що саме по собі наше місто
вже являє собою архітектурну пам’ятку. Адже в нашому рідному Кіровограді скільки
чудових давніх пам’яток культури, мистецтва, відображення нелегкої історії міста
та тих людей котрі власне його і будували. Кожен з багатьох видатних людей, що
мали відношення до міста в тій чи іншій мірі допомогли колись стати йому тим
самим Маленьким Парижем, про який говорили і який знали в багатьох країнах
світу.
Навіть зараз , коли місто суттєво змінилося, змінилася його назва,
люди котрі в ньому живуть, можна відчути велич його минулих часів. Варто лише
просто підняти голову. Подивитися навкруги себе або ж наприклад завітати в одну
з пам’яток Кіровограда в Художній-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна, в якому
нам випала нагода побувати.
Музей був відкритий в 1994 р. котрий раніше був будинком
видатного художника першої половини xx ст. в якому він провів свої дитячі та
юнацькі роки.
Осмьоркін Олександр Олександрович(1892-1953) був професором
живопису. Вів свою живописну майстерню в Московському художньому інституті ім.
В. Сурикова та в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури
ім. Рєпіна. Завдяки йому колишній СРСР мав таких художників як П,Н, Крилов, О.О.
Моісеєнко, В.В. Токарєв, народний художник Білорусі, Е.О. Зайцев, народні
художники Вірменії М.А. Асламозян, М.М. Абегян., народні художники Росії А.Ю.
Нікіч, та М.П. Кончаловський. Та мабудь доля більшості видатних людей така, бо ж
страждають вони при житті своєму за добрі діла і отримують визнання іноді вже
тоді, коли пішли з життя. Доля Олександра Олександровича теж склалася не легко,
і у 1947 році стаються події, котрі відіграють фатальну роль у його житті.
Художник був звинувачений у формалізації, в поширенні західних віянь у
радянському мистецтві. За це його відсторонили від викладання та активної
виставкової діяльності.
О.О. Осмьоркін був похований на Ваганьківському
кладовищі в Москві. Він залишив по собі творчу спадщину , що нараховує близько
700 творів живопису, а також графіки, театральних декорацій, котрі до тепер
зберігаються в Третьяковській галереї, Музеї образотворчого мистецтва О.С.
Пушкіна в Москві, Російському музеї в С.-Петербурзі, Київському музеї
російського мистецтва, у художніх музеях України, Росії, Казахстану, Литви та у
приватних колекціях.
Будинок, котрий зараз власне є музеєм у Кіровограді був
збудований у 1899 році і має статус пам’ятки архітектури загальнодержавного
значення. Проект будинку належить єлисаветградському архітекторові Якову
Васильовичу Паученко, який був рідним дядьком художника.
Шість кімнат, інтер’єри котрих вирізнялися ліпним різьбленим
декором, затишок та спокій, тепле сонячне світло з вікон-таким був цей будинок.
Та на жаль у середині 1950-х років його краса була знищена.
Великий внесок у
вібдубову та поверненню будинку його первинного вигляду зробила вдова художника
Надія Георгіївна Осмьоркіна. Завдяки її архітекторським здібностям та проекту
котрий вона зробила власноруч будинок зараз відроджено.
Н.Г.Осмьркіна
передала до музею багато робіт художника, його архів та багато власних речей,
зокрема мольберт, палітру, етюдник та багато іншого.
Музей має одну велику
залу котра запропонує доторкнутися до життя художника та ознайомитися з його
найяскравішими роботами, та дві маленькі зали в яких представлені роботи великих
російських художників – учнів О.О.Осьмьоркіна.
Музей також організовує
виставки дитячих робіт проводить екскурсії та лекції.
Від себе додам, що на
мене склали приємне враження всі роботи, а також маленька подорож в минуле
завдяки стеріографа, що знаходиться в музеї.
http://vseok.org.ua/osmerkin_paychenko_statja
