| Не
за один рік до побудови в українських степах, що належали де земель
Запорозької Січі у 1754 році фортеці Святої Єлизавети, існувала ціла
низка населених пунктів. Саме поруч з якими на вільному узгір’ї і
розпочалося будівництво. Коли в збудованій фортеці розмістили
російський військовий гарнізон поруч на лівому березі існував уже
Новокозачин, який з часом назвали Подолом, а поруч існували поселення
та слобідки(форштадти) заселені ще до його виникнення. До них належали
Кущівка, Інгульське та Піски (нині Лелеківка), Завадівка, Млинки або
Криничувата Балка (нині Велика Балка), Соколівські хутори, хутір Глоби(
пізніше Глиняне та Писарівна, а нині Бережинка). Також виникли і
розвинулися нові поселення Пермська(Солдатська) слобода, Грецька
слобода, Чечора, Ковалівська слобода. Саме про таке заселення писав в
своїх записках та книзі «Подорож по Росії» академік Иоганн Антон Гільденштедт у 1774 році. І жодної згадки про якийсь… Єлісаветград, який проголосили через три роки поспіль.
Історичне ім’я Новокозачин нині пропонує
повернути місту Кіровограду Молодий Народний Рух України. З цього
приводу молоді українські патріоти звернулися з офіційним листом до
міської влади, в якому говориться: «У зв’язку з прийняттям міською
радою рішення про проведення міського референдуму про перейменування
міста Кіровограда та зростання уваги до проблем топоніміки з боку
міської влади, вносимо пропозиції від організації, що стосуються
міської топонімічної політики:
-
Просимо додати до
бюлетеню з голосування на міському референдумі варіанти повернення
історичної назви «Новокозачин» та історичної назви «Ексампей»;
-
Просимо повернути історичну назву «Велика Перспективна» вулиці «К.Маркса» рішенням міської ради;
-
Просимо перейменувати вулицю Луначарського на вулицю В’ячеслава Чорновола рішенням міської ради;
-
Просимо перейменувати вулицю Калініна на вулицю В. Шульгіна;
-
Просимо внести зміни до
складу міської топонімічної комісії, шляхом включення до неї відомих
науковців та виключення людей, що не мають відношення до проблем
топоніміки.»
Нещодавно прийняте
рішення міської влади про проведення міського референдуму одночасно з
позачерговими парламентськими виборами не передбачає навіть згадування
про українську історичну назву міста, або хоч якийсь український варіант.
Проти повернення місту російської колоніальної назви, заздалегідь спровокованої «Русским блоком» виступають майже всі українські патріотичні громадські організації та партії міста та області.
В блоці з блоком, що вже спритно заховав писок йде московська церква та
нещодавно повелися добродії з БЮТ, НУНС. Допомагають їм робити цю
антиукраїнську справу Партія Регіонів, ліберализ ЛПУ, ХДПУ та Народна
партія Володимира Литвина.
Цікаві дії
«російської сторони» в топоніміці стосовно українських історичних назв.
Один місцевий «провідний топоніміст», що перебуває на посаді старшого
наукового працівника обласного краєзнавчого музею, а за фахом…
російський філолог Костянтин Шляховий виніс вирок топоніму Новокозачин,
оголосивши першоджерело, де було знайдено згадку про нього… помилкою
історика. Хід по-шаховому схожий на геніальний, але по суті дуже
примітивний. Така простота – оголосити все самому собі не потрібне
хибним та помилковим.
Українські топоніми, що намагалися знищити колонізатори нині, як кістка у горлі місцевій п’ятій колоні. Але диво дивно, з’ясували нещодавно науковці не ті, що пишуть про сербські та румунські аналоги завезені у ХVIII
столітті в Україну, а українськи налаштовані. Місцеві топоніми через
Запорозькі курені прийшли і досі ще збереглися на Кубані. Таких там
дуже багато. І це не лише станиця Кущівська. А тут на батьківщині
топоніму російські зайди кажуть: «Кущівка - это очень некрасиво… Нельзя
такими словами город называть! Кущевск будет звучать очень по-сельски…».
Отак навчають нас жити чужим розумом та за командою з боку білокам’яної та першопристольної. Анатолій Авдєєв
| 
