Герб міста чи села
- це не лише «гарна картинка». Але чомусь більшість авторів гербів, хто
намагається їх розробляти, саме малюють їх а не складають, користуючись
правилами геральдики, як це робиться у всьому світі. Дивишся наприклад
на герб Кіровограда створений і затверджений в 1996 році, і думаєш: «От
намалювали…» А прочитавши перший опис (намальоване за один раз описати
не змогли) дивуєшся його безграмотності та вживанню негеральдичних
термінів. Прикро що за такі витвори ще платяться чималі гроші,
пристойного чогось і довершеного не зробили, не уникнули прикрих
помилок. Дилетантство та практика звичайно, що речі протилежні.
«Малювання» герба ймовірно здійснювалося після поверхневого прочитання
пару книжок з геральдики. Картинка зовнішньо виглядає привабливою, якщо
не прочитати через окремі елементи суть герба, тобто не розбирати
«геральдичні граматичні помилки».
 В гербі
на вилоподібний перевернутий хрест «навісили ще одну фігуру
негеральдичного характеру – контур фортеці, в середині якого ще одна
недоречність – «вензель Святої Єлизавети». Але вибачте, кожна більш
менш освічена людина повинна знати, що святі ніколи ніяких вензелів не
мали… Вензелі прерогатива коронованих осіб та аристократів, а якщо в
полі герба трапляються літери, то це лише літери, які так і називають.
Одне з полів герба, щоб мабуть не виглядав термін комуністичним замість
червоного назвали малиновим, і пофарбували таким же чином. Червоний же
колір, що належить до п’яти геральдичних кольорів символізує мужність,
і не має ніякої «крамоли». Малиновим кольором хотіли ніби підкреслити,
що місто будували на козацьких землях, але тут же «схрестили їжака з
вужем» розмістивши контур російської фортеці збудованої на загарбаних у
Запорожської Січі землях. Цим недоречності в горботворенні не
закінчуються, бо в описі геральдичні терміни замінили мало не
вуличними. Замість терміну «відділити» вжито слово «відсікти», а
геральдичні терміни «база» або «пониззя» замінили «сектором» (добре хоч
не зоною).
Цікаве питання і
щитотримачами герба. За їх допомогою ще раз «плюнули в класичну
геральдику. В їх якості використали двох лелек з неприродними (якимись
вивернутими) ногами. Лелеки за нашими повір’ями приносять дітей, а тут
їм в лапи дали тримати щит у великому гербі міста. Лелеки без каменя в
лапі у класичній геральдиці є символом боягузтва… Чого боїться
Кіровоград? Загадка для всіх, в тому числі і
творця герба. І ще один приклад простого малювання з відсутністю
базових геральдичних знань. Подібні розшифровки невміло використаних
символів мають не лише герб Кіровограда. Все це є свідченням того, як
далеко на обрії, або навіть за ним для багатьох малювальників
знаходяться канони класичної геральдики, і як близько вони дотягуються
до грошей за свої сумнівні витвори-картинки.
Девіз герба теж не
поєднується з намальованим. Зобразивши в гербі контур колоніальної
фортеці примудрилися мудро написати на девізній стрічці «З миром і
добром». А ще містом з часів творення герба ходить чутка, що герба не
один, а два автора. Крім офіційного малювальника другим був тодішній
міський голова, що давав команду про те що , як і де малювати. Тому і з
правилами геральдики мир не проглядається.
В книзі «Українська міська
геральдика» можливо саме за подібні герби пише її автор пан Андрій
Гречило: «… затвердження низькопробних гербів підриває, перш за все,
авторитет самого населеного пункту і виставляє його мешканців на
посміховисько.» Окрема розмова ще й про антиукраїнську сутність та
негативну енергетику, яку може містити невдалий герб. Над гербом же
міста, що замінив радянський «страждали» більше п’яти років, і
достраждалися… Анатолій Авдєєв
| 
