Попри
всі проблеми і негаразди в економіці у Кіровограді ростуть новобудови.
Зокрема, напроти обласного суду по вул. К. Маркса працює потужний кран,
зведено кілька поверхів будівлі. А що було на цьому місці раніше?
У
позаминулому столітті тут практично закінчувалося місто з характерною
для нього інфраструктурою – будинками, дорогами, транспортним
сполученням тощо. Неподалік знаходилися ринок (тоді він розташовувався
обабіч Інгулу), ярмаркові місця, траси на Бобринець, Рівне,
Новоукраїнку, окружний суд, лікарня у Фортечних валах, де були місця і
для повіту, Грецька та Знам’янська церкви. Тож логічним було рішення
тут, по тодішній Великій Перспективній вулиці (на розі з Верхньою
Биківською та на межі з Володимирівським провулком), влаштувати
заїжджий двір. На подвір’ї знаходилися стайні для коней, каретні,
підсобні приміщення. Житлова ж споруда була двоповерховою, у верхній,
ближній до фортеці частині, там знаходилися і вхід до приміщення та
в’їзна арка на подвір’я. Нижня частина (до Інгулу) складалася із трьох
поверхів – нижній був напівпідвальним.
1894
року власник заїжджого двору бобринецький поміщик М. Линецький
звернувся до місцевої влади з проханням відкрити на території заїжджого
двору шинок. Тож на рубежі ХІХ – ХХ століть скупившись чи спродавшись,
зайшовши до церкви, подивившись на тодішнє диво – електротрамвай, на
гармати у фортеці, мешканці заїжджого двору, гості міста могли зайти і
до шинку, випивши келих французького вина чи кухоль єлисаветградського
пива, чарку московської горілки. А бідніші базарники, повечерявши
привезеним з дому хлібом із салом, влягалися на вози, поставлені в
тісняві біля суду, і вдивлялися в зорі інгульського неба, сподіваючись
на краще життя.
А
далі за заїжджим двором, Верхньою Биківською і за нею у бік степу
знаходилися одноповерхові будинки, де навчався в народному училищі В.
Винниченко, мешкали Тобілевичі, Ю. Яновський, Є. Маланюк, Є. Чикаленко,
В. Семененко, залишивши про Бикову-Чечору цікаві спогади.
Сергій ШЕВЧЕНКО
|