Таке запитання витікає, коли поглянути на малюнки двох дуже схожих гербів, а саме Кіровоградської області та селища Самойлове. Геральдика - це мова символів.Символіка є ознакою цивілізації, а її відсутність вказує на кам’яний вік. Бувають і треті варианти - змішані

Автор герба селища Самойлове, герольдмейстер Української Геральдичної Колегії з Донецька Олег Киричок, що має за плечима більше сотні лише затверджених гербів, звернув увагу громадськості на схожість описів та зображень двох гербів. Це герб селища Самойлове, Донецької області та герб Кіровоградської області. Розбіжностей в гербах обмаль : орлу домалювали лапи та з зеленого геральдичного поля перемістили в червоне. Співпадають і описи герба. Для герба селища біля якого в кургані знайшли скіфські прикраси, концепція герба чудова, а для області з багатими козацькими традиціями, що перебувала в межах земель Вольностей Війська Запорозького, скіфський орел, за наявності власної історичної української символіки виглядає дивним. Орлу (мельдуновському, згідно з пояснювальної записки) трохи змінили дзьоба та з метою "вдалого м’якого приземлення" на новому гербі домалювали лапи, яких в першому негеральдичному житті він не мав.

Запідозрити в плагіаті пана Киричка не можливо, бо розроблений і затверджений ним герб був раніше. Вперше увагу на "казусне непорозуміння" звернули в сусідній Росії, коли в знак поваги до Кіровоградської області за організацію зльотів геральдистів(які до речі нова місцева влада залишила без підтримки) вивчали питання про матрикулізацію (реєстрацію) герба. Експерти не рекомендували робити задумане та повідомили про це автора герба селища Самойлове.

Чи слід звинувачувати в чомусь незадачливих розробників герба області пана Шляхового і компанію. Звичайно ні, бо новачки-ентузіасти не могли володіти необхідним обсягом саме геральдичних знань, що давали б можливість уникати прикрощів при розробці гербів. Певну відповідальність несуть за це експерти, що давали відгук на проект герба. Мабуть і їх обсяг знань та рівень компетенції перебував за межами необхідними для проведення доброякісної експертизи. Стосовно голови Українського Геральдичного Товариства пана Андрія Гречила, що підписував відгук на герб, можно лише губитися в здогадках: "Невже "любимим пустотливим учням" навіть знані вчителі дозволяють все?"

Поки герботворенням в Україні займаються малоавторитетні несертифіковані "специ", а часом і просто пройдисвіти, то раз за разом на поверхню в геральдиці спливатимуть "дивні явища". Погано, що потерпає від цього авторитет України в геральдичному світі, до якого авторам деяких гербів та їх натхненникам просто байдуже, і про існування якого вони можливо зовсім не здогадуються.

На останок слід зазначити, що "орлик" поміщений в поле кіровоградського обласного герба був не золотим, а бронзовим(можливо це копія), а головне у цього "символа" те, що це фрагмент з кінського ярма. Глибока і цікава думка, виходить, була у авторів: «приладнати скіфське ярмо на нашу шию».

Анатолій Авдєєв