На офіційному сайті Кіровоградської міської ради (http://kr-rada.gov.ua) розміщено текст офіційного звернення до міського голови.

Вельмишановний Олександре Дмитровичу!

Наше місто – чи не єдиний обласний центр в Україні, топонімічне обличчя якого є атавізмом минулої епохи, заповідником вічно вчорашнього, що викликає справедливий подив як гостей міста, так і тієї частини його мешканців, яка не є байдужими обивателями і якій по-справжньому доля малої батьківщини, рідної землі болить, – а звідти й не привабливість Кіровограда для туристів, яка поглиблюється недостатньою роботою із збереження й пропаганди культурної спадщини, архітектурних перлин міста.

Прочитавши в засобах масової інформації статті з приводу поверненню вулицям міста Кіровограда історичних назв хочемо висловити і свою думку з цього приводу.

Давня, але непорушна істина говорить, що в сфері людських діянь, яка зветься історією, найважливішим і найсправедливішим суддею є час. Він все розставляє по своїх місцях, розвінчує фальшиві авторитети й підносить справжні, встановлює остаточну ієрархію цінностей. Проблема перейменування окремих вулиць, які досі носять радянські назви (Карла Маркса, Леніна, Будьонного,Калініна, Кірова та ін.) назріла давно. Нова доба вимагає змін. Тому бачаться справедливими пропозиції не байдужих мешканців міста повернути місту історичну пам’ять, повернути ті імена, які були дані при народженні. Ми, що нижче підписалися, цілком і повністю підтримуємо ініціативу перейменувати вулицю Карла Маркса на Велику Перспективну, а вулицю Леніна на вул. Дворцову.

З повагою,
Л.А. Гайда – Почесний краєзнавець України; член Національної спілки
краєзнавців України;
Ю.В. Любович – Заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин
міста Кіровограда;
В.С. Ануфрієв – Заслужений працівник освіти України, директор школи – ліцею
"Сучасник”;
О.О. Бабенко – голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України;
К.В. Шляховий – старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею;
О.М. Полевіна – член Національної спілки письменників України,
письменник, перекладач;
К.Є. Лісняк – директор музею І. Карпенка – Карого;
Л.І. Голіусова – голова Кіровоградського відділення Національної всеукраїнської
музичної спілки;
О.І. Полячок – голова ради національно – культурних товариств області;
Л.С. Краснова – директор гімназії новітніх технологій навчання;
Л.Ю. Лук’янцева – президент Кіровоградської асоціації "Громадські ініціативи”;
С.С. Бик – директор ЗОШ №3;
Т.С. Саміляк – директор видавництва ТЗОВ "Імекс – ЛТД”;
С.А. Ушакова – завідуюча відділом мистецтв Кіровоградської обласної наукової
бібліотеки ім. Д.І. Чижевського.

http://kr-rada.gov.ua.

 На що зійшла "українська" культура в Кіровограді?  На відверту проімперську українофобію, бо повернення імперських назв лежить за межею українського патріотизму, порядності та здорового глузду. Виявляється по "четным"  зручно бути "почетним", а по непарним українофобськи підігравати російським шовіністам. А ще в місті пішов поголос, що серед  відвертих українофобів є частина тих кого просто "вульгарно нагнули" по чиновницькій лінії.  Цю думку підтверджують попередні висловлювання деяких підписантів на власній кухні.  Прикро, що "кіровоградський світ" демонструє не кращі зразки українського патріотизму та моралі. То що українство заганяють у Кіровограді в підпілля і почне діяти "українська партизанка"? Перспектива не з найкращих, і особливо для тих хто перебуває у лавах російських шовіністів. В Одесі в таких випадках кажуть: "Мы Вас жалеем...", тобто cпівчуваємо.