Пісня на полотні, що створена руками і серцем

В Олександрівському районному краєзнавчому музеї вперше на Кіровоградщині відкрито виставку творів заслуженої художниці України Тамари Гордової.
Її творами захоплювались у Луганську і Львові, Чернігові та Ужгороді, Черкасах і Тернополі, Варшаві і Москві, Санкт-Петербурзі і Гданську… Понад півтори сотні її полотен - декоративні розписи, тематичні панно, а також писанки є власністю майже 30 українських музеїв від Заходу і до Сходу України. Твори заслуженого художника України Тамари Гордової знаходяться у приватних колекціях Великобританії, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю, Канади, США, Франції, Молдови, Росії…

Котуни влади

В провинцию, в Гайворон…
 
Собственно говоря, поездка в Гайворон нами специально не планировалась. У нескольких человек, давно не видевшихся между собой, вдруг появилась идея собраться и съездить куда-нибудь на выходные. И этот райцентр был выбран нами самым настоящим методом «научного тыка». Просто кто-то вспомнил о том, что недалеко от него размещается географический центр Украины. Кто-то – о том, что тут начинают сплав по Южному Бугу байдарочники. «А почему бы и не Гайворон?», - решили в конце концов мы.
 

ХРАМ НА КРОВІ

Якось Чингіза Айтматова запитали, чому він у нових творах ніколи не повертається, як це робив, скажімо, Бальзак, до вже відомих своїх персонажів. На це письменник відповів, що не бачить у тому сенсу, адже свою найяскравішу сторінку вони вже перегорнули. Робиш те, що велить серце, а вже потім осмислюється зроблене, і сам констатуєш, чи хтось каже: ото і був твій зоряний час. Саме так доля розпорядилася із Миколою Бондаренком, який став широко відомим отаманом у середині 1920 року, а зійшов у вічність на початку двадцять першого.

Дуже коротко бойовий шлях Бондаренка-Кібця можна окреслити так:

10 серпня 1920 року на перегоні Хирівка-Цибулеве загоном Кібця була розібрана залізниця й ешелон кінноти Будьонного частково вистріляний, частково взятий у полон. Трофеї склали 92 коней, 5 кулеметів, рушниці, набої, сідла, одяг.

ІСТОРІЯ ХХ ст

ГЕНІЙ ПЕНЗЛЯ І МОЗАЇКИ. ГРИГОРІЙ СИНИЦЯ У НАШОМУ МІСТІ. ІСТОРІЯ ОДНОГО ФОТО

Ім'я цієї людини мало відоме навіть у мистецьких колах. Жодної згадки про неї в історичній чи довідковій літературі. Лише в енциклопедичному довіднику "Митці України", виданому у 1992 році, про нього написано... дев'ять рядків дрібним шрифтом. Це про лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого художника України. Щоправда, високе визнання таланту прийшло у часи незалежності України. В отих дев'яти рядках сказано: "Синиця Григорій Іванович (4(17) 1 1908, Одеса) — український живописець. Навчався в Одеській художній школі (у М.Гершенфельда). У 1934 закінчив Київський художній інститут (у М.Бойчука)". І все. Це п'ять рядків. Решта — перелік творів художника.

ДИТЯЧИЙ САДОК У ЄЛИСАВЕТГРАДІ

Наше місто цікаве багатьма фактами з історії педагогіки, адже у ньому працювала значна кількість установ: гімназій, училищ і приватних учителів

ТАЄМНИЦІ КІРОВОГРАДСЬКОГО СПЕЦНАЗУ

Про війська спеціального призначення раніше, в епоху суцільної засекреченості, непосвячені мало що знали. Зокрема й кіровоградці про Дев’яту окрему бригаду спеціального призначення, що дислокувалася у нас.
Про її історію, історію спецназу в СРСР загалом розповідає командир Дев’ятої бригади (1981-1988 роки) полковник Анатолій ЧМУТІН.

— Що спонукало уряд СРСР створити війська спеціального призначення і коли це відбулося?

ТА, ЩО ЗНАЛА

...Біля сільського храму зібралася чимала громада. Люди з цікавістю роздивлялися великого хреста, якого напередодні, неподалік від входу, встановили Григорій Оленич, Павло Скрипка та Бондаренко. На церковні сходи раз по раз піднімалися оратори. Усі слухали уважно, над натовпом то здіймалися схвальні вигуки, то западала напружена тиша. В Глодосах давно вже не чули такого, мабуть, з кінця 20-х, коли село підхопила потужна хвиля національно-визвольного піднесення. Сільський староста Семен Василакій надав слово вчительці з Новоукраїнки Парасковії Березняк, їхній землячці — уродженці Глодос, яка тепер мала садибу у ближньому селі Козаковій Балці. Це вона, ходячи від хати до хати, складала список розстріляних і репресованих більшовиками (таких набралося більше 200), у пам'ять яких і був встановлений хрест біля сільського храму.

ЧАС ЖОРСТОКИХ ПЕРЕМІН

Від редакції. Більше трьох років тому на сторінках "Вечірньої газети” діяла рубрика "Наш край 80 років тому”, яку вів Петро Кизименко, головний спеціаліст архіву Кіровоградської області, науковець. На жаль, не все було тоді опубліковано. Дещо вимагало доопрацювання. Сьогодні ми подаємо допис, який не був надрукований за життя краєзнавця. В ньому розповідається про переломний в історії України час — Жовтневу революцію 1917 року, і що тоді відбувалося в Єлисаветграді.