Чи «ходили» бофони Кіровоградщиною?

Під козацьку стріху

На Кіровоградщині вже зареєстровано кілька козацтв. Одні з іншими товаришують, а інші навпаки. Товаришують буває по-справжньому, а буває на людях. Приховану ворожнечу іноді можна пояснити дуже просто – серед самозваних отаманів та маршалів є ті, кого за негідні вчинки з Українського козацтва, за словами крайового судді Буго-Гардівської Паланки полковника УК Анатолія Авдєєва, м'яко кажучи попросили або вказали на поріг. А опинившись за дверима амбіційні пройдисвіти, як за правило збирали ватаги з довірливих та реєстрували нові товариства самочинно чіпляючи собі на погони та груди на власний розсуд, що заманеться. З того і й ростуть ноги прикрого явища, що в народі назвали "шизофренічним шароварництвом", "зірковою хворобою", неадекватною поведінкою.

До Бобринця – у музей!!

У його стінах зафіксована багатотисячна минувшина степового краю, яку тут дбайливо збирають, зберігають, вивчають і пропагують. Започаткування ж Бобринецького районного музею історії краю відносять до 1959 року. Тоді спочатку відкрилася музейна кімната, присвячена корифеям українського професійного реалістичного театру М.Кропивницькому, І.Тобілевичу і їх колегам. Її ініціював педагог, згодом відомий письменник, доцент Кіровоградського державного педінституту М.Смоленчук.

Свідки минулого, СУЧАСНИКИ майбутнього!

Є на вулиці Леніна, що в Кіровограді, місцина поруч із обласним краєзнавчим музеєм і приміщенням банку, де на квітниках розміщено кам'яні скульптури, що оселилися в місті після багатостолітнього стояння у степах України.

Українська прописка шотландців у Кіровограді

Серед двох десятків пам'ятників, встановлених у різні часи в Кіровограді, одним з найкращих є бронзові скульптури вихідців із Шотландії братів Роберта і Томаса Ельворті. Відкрито його було на території ВАТ "Червона зірка” влітку 2004 року до 250-річчя від дня заснування міста.