|
|
 |
Каталог статей |
 |
У категорії матеріалів: 1131
Показано матеріалів: 991-1000 |
Сторінки: « 1 2 ... 98 99 100 101 102 ... 113 114 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Хутір Надія: можливі зміни на краще?
Наша з Броніславом Куманським кореспонденція «Простіть, Андрію
Юрійовичу, не вберегли…» від 2 червня нинішнього року про, на наш
погляд, невиправданий напрямок реконструкції Хутора Надія, цієї святої
для театралів і всіх українців історико-культурної пам’ятки, викликала
бурхливу реакцію: з одного боку, громадськості – вона поділяє
стурбованість журналістів, з іншого - представників владних структур,
котрі не хочуть визнавати прорахунків, допущених під час тієї ж
реконструкції.  |
Якого кольору «золоте дно» ?
Таке питання відпадає коли людина потрапляє в буровугільний розріз. Нещодавно в котре опинився там і я. Першого разу на Костянтинівському вугільному розрізу побував з тодішнім профільним міністром паном Ста шевським, а минулого року, з тоді майбутнім прем’єром Юлією Тимошенко. Різниця була велика, бо за відрізок часу в майже п’ять років в працюючому стані залишилося лише те підприємство на яке ми приїхали. Воно працювало але в «скриньку», і чулися скарги на проблеми з збутом вугілля. А от першого разу журналісти цього не чули і побували на тоді ще діючій брикетній фабриці.
|
Який літописець був «двійочником»? Довгий час за для слави Куликового поля замовчувалася Синьово́дська би́тва; що відбулася в степах Центральної України на теренах сучасної Кіровоградщини. Нині довідники пишуть про це з посиланням на різні джерела, що часом не співпадають за датами, хоча стверджують факт битви та окремі деталі.  |
|
Засновники міста гірників
Серед багатьох козацьких родоводів, відомих в історичних джерелах протягом XV-XVIII століть, найдавнішим, певне, слід вважати родину Усів (у окремих документах Усики, Вуси). Вихідці з роду Усів представляли українське козацтво у всіх прошарках. Були серед них прості козаки, кошові, отамани, полковники. Про тих з них, хто залишив помітний слід у історії України та сучасної Кіровоградської області – наша розповідь.
|
Меморіальний музей видатного землякаВ 1994 році, коли обласний художній музей існував з закритами залами
в «режимі мистецької комори» в Кіровограді було відкрито
художньо-меморіальний музей імені Олександра Омьоркіна. Музей
розмістився у будинку, де пройшло дитинство та юнацькі роки видатного
художника. Цей будинок є пам’ятником архітектури та збудований у 1899
році за проектом рідного дядька художника талановитого місцевого
архітектора Якова Паученка.  |
Фрагменти втраченої пам’яті
Спочатку
нашу розмову з Вадимом Васильовичем Смотренком я хотів назвати так:
"Місто, яке ми втратили". Потім подумав, що це буде занадто, адже
нашому обласному центру поталанило більше, ніж багатьом його
побратимам: чимало зразків прекрасної провінційної архітектури
залишилося, хоч значна їх частина й перебуває у далеко не кращому
стані. Я скептично ставлюся до виразу "Єлисаветград - маленький Париж":
надто вже сміливі паралелі. Але з прочитаного і почутого знаю, що він
свого часу був справді гарним і затишним, інтелігентним містом, що
підтверджує і мій співрозмовник, людина, котра, як, напевне, ніхто
інший, знає його історію.
|
Cвятий від Бога 
На Кіровоградщині є місце куди їздять віруючі паломники, щоб поклонитися святим мощам та навіть зцілитися. Це
церква в Іскрівці, де зберігаються мощі святого великомученика Миколи
Іскрівського.Церква в Іскрівці збудована в 1905 році на гроші, ні кого
небудь, а самого царя Миколи II. |
ДИВНЕ МІСТО НАД СИНЮХОЮ
Тетяна Пассек залишала Коломийщину задоволеною. Ще б пак! Прибула
вона сюди, у нікому не відоме раніше урочище у селі Халепії
Обухівського району на Київщині, 1932 року. Її, випускницю
Ленінградського університету, наукового співробітника Інституту
археології Академії наук, ніхто у науковому світі не знав. А тепер
урочище Коломийщина увійде у збірники з археології, підручники,
енциклопедії. Бо саме тут Тетяна виявила і дослідила два поселення
трипільської культури. Шість років щоденної праці вилились у
кандидатську дисертацію та книгу "Трипільська культура". |
ЦЕ ЗРОБИВ Я – ОТАМАН БАБІЙ
У 1922 році по селах України
розгулювали більшовицькі загони. Звалися вони – продуктово-податкові.
Загони збирали по селах хліб, зерно, продукти і відправляли голодуючим
Поволжя, Петербургу та Донбасу... Селяни розуміли чуже горе, ділились
тим, що мали, але більшовикам було все мало й мало. Часто вони вимітали
із селянських хат останнє. Тих, хто протистояв цьому, хто захищав своє
кровне, вони називали бандитами, кидали проти них війська. |
Князь у вишиванці
За
біографією цього чоловіка можна писати захоплюючі пригодницькі романи.
А в основі його переконань лежала щира любов до України, яка
прорізалася в нього ще в юнацькі роки, коли він, сімнадцятилітній,
нікого не попередивши, поїхав у Карпати знайомитися з тамтешнім людом. |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
